Словенія (Slovenija [slɔˈʋèːnija]), офіціално Република Словенія (Republika Slovenija, накурто RS) — країна в южнуй части Середньої Европы. Граничит з Італійов на западі, на сівері з Австрійов, на сіверо-востоці з Мадярщинов, а на востоці та юзі з Хорватійов. Из площов 20 271 км² ся рахує єднов из май малых держав Европы. Столиця и такой майбулшый варош є Любляна.

Република Словенія
Republika Slovenija
ГімнZdravljica (сема строфа)
Головный город
(и майбулшый город)
Любляна
46°03′N 14°30′E / 46.050°N 14.500°E / 46.050; 14.500
Офіціалні языкы словенськый, мадярськый*, таліянськый*
Етнохоронім словенці
Форма влады парламентська република
 -  президент Борут Пахор
 -  премєр-міністер Янез Янша
Територія
 -  вєдно 20 271 км2 (153.)
 -  водної поверьхности, % 0,7
Обывательство
 -  шацованя (октовбер 2019) 2 094 060 (142.)
 -  перепис 2002 1 964 036 
 -  густота 103 км2 (80.)
ГВР (ВВП) шацованя 2018. року
 -  вєдно 75,967 міліарда доларув США 
 -  на єдного жителя $36 741 
ІЛР (2018) 0,902 (дуже высокый
Валута Евро (EUR)
Часова зона UTC+1
 -  У літі UTC+2
Інтернет-домен .si
Телефонный код +386
* В мадярськых вадь таліянськых общинах.

Словенія має 2,094 млн жителюв. 83% сут словенці по народности, пак значущі меншины сут мадяры, таліяне, ромы тай родакы з другых републик бывшої Югославії. У подаєдных общинах мадярськый и таліянськый языкы мают офіціалный статус паралелно из цілодержавным словенськым.

Словенія перша зпомежи републик Югославії уголосила независимусть в юнію 1991 года. В 2004 годі ся причленила до Европейського союзу и НАТО. В 2007 годі ся причленила ай до Еврозоны, приявши общу валуту евро.

ІсторіяРедагувати

ПравікРедагувати

 
Кустка печерного медвідя з Дівє Бабе, ачей правічна фловта

Територія теперішньої Словенії была заселена з правіку. Майстарші признакы людського поселеня ся датуют часом дас сперед 250 тыс. годами. В карстовуй печері Дівє Бабе ся найшла продіркавлена кустка печерного медвідя, котра має датованя дас 42-44 тыс. годув назад; тота кустка ся тримле за правічну фловту и годна быти майстаршым у світі найденым музикалным інструментом.

На люблянськуй млаці в 2002 годі найшли остаткы жилищ на сулаках віком булш ги 4,5 тыс. годув (теперь ото обєкт світової дідузнины ЮНЕСКО), а вєдно з ними майстароє в світі деревляноє колесо. В часі межи бронзовов и желізнов добов в Словенії были поширені културы погребовых урн и галштатска култура.

Старовік (антика)Редагувати

В римську добу днешня Словенія была поділена межи провінціями Італія, Паннонія тай Норікум. Словенські землі лежали на торговому пути з Італії в Паннонію тай мали оборонноє значеня. Туй были римські поселеня Емона (теперь Любляна), Пойтовіо (Птуй) тай Келея (Цельє).

Словянські племена перейшли в Алпы в VI. стогудю по тому, як удты пушло ґерманськоє племня ланґобардув. Приблизно в 620-х годах алпійські словяне были частьов Самової державы. По Самовуй смерти в 650-х годах словяне теперішньої Карінтії сформовали независимоє княжество Карантанію.

СередньовікРедагувати

Карантанці перші змежи словян прияли християнство в VII. стогудю. У тот само період ся Карантанія стає вазалом Баварії, а май пак вєдно з Баварійов частьов імперії Каролінґув. У наслідну добу алпійські словяне помалы страчают свою автономію, котру в процесі політичної и културної ґерманізації замінят франкська феодална система.

До XIV. стогудя булша часть теперішньої Словенії пудпала пуд владу Габсбурґської династії. Майуплывна містна династія, ґровфы Цельські, уфайтовала ся в 1456 годі. Конець середньовіка ся зазначив турецьков навалов. Недовольнусть феодалнов защитов против туркув и новыми податями привели ид великым селянськым восстаням у 1515 г. и 1572-3 гг. (вєдно з хорватами).

Ранный нововікРедагувати

Ширеня реформації (головно лутеранства) в XVI. стогудю заклало фундамент розбудовы словенського книжного языка. Перші книгы по словенськы удав Прімож Трубар у 1550 годі. Наслідна контрреформація и католицькый абсолутизм загамовали словенську літературу онь до XVIII. стогудя, коли за реформаторської влады Марії Терезії тай сына юй Йозефа ІІ. было заведено повинноє ошколованя из основнов ошколов на словенському языкови. Словенська література оживлят ся такыми фіґурами, як драматик Антон Томаж Лінхарт и поет Валентин Водник.

XV.-XVII. стогудя ся зазначили далшыми спустошуючыми войнами з Османськов імперійов, войнами з Венеціанськов републиков из западного боку, тай далшыми восстанями селян. Стогудньый період мира тай розвиваня ся урвав из наполеоновськыми войнами. В період 1805-1813 гг. словенські землі (кроме сіверо-восточных) были частьов Іллірськых провінцій из столицьов у Любляні.

Словенськов реакційов на весну народув 1848 года была платформа автономної Изъєдиненої Словенії. Другым важным політичным напрямом быв іллірізм, авадь ідея зъєдиненя з остатньыми южными словянами. По 1848 году словенська култура и політика заживают уброженя. Из новыми політичными свободами приходят конфлікты межи поколінями: католиками, лібералами тай соціалістами. У ту само добу ся зачинают ай межиетнічні конфлікты на змішаных словенсько-німецькых тай словенсько-таліянськых територіях, котрі ся пак май розгорят по войні.

Починаючи уд 1880 года до першої світової войны еміґровали дас 300 тысяч словенцюв (єден из шести), майбулш у США. Гурничый опыт еміґранты дуставали щи дома в Словенії, пак робили в Америці банясами: майвелика словенська община ся находит у Клівленді (Огайо), другі сут у Іллінойсі, Колораді, Міннесоті, Монтані, Пенсілванії тай Юті. Попри тум исе быв період індустріалізації. Важным економічным, културным и політичным центром для словенцюв быв ядранськый портовый варош Терст.

Перша світова войнаРедагувати

Перша світова война принесла Словенії великі страты, май булш позад дванадцяти битв на ріці Сочи, на теперішнюм словенсько-таліянськум пограничу. Соткы тысяч словенцюв рекрутовали в австро-мадярськоє войсько, из них булш ги 30 тысяч загыбли. Соткы тысяч жителюв погранича помістили в утікацькі таборы в Австрії тай Італії. В таліянськых таборах ся з словенськыми втікачами убходили ги з державными ворогами - за час войны дакулько тысяч умерли позад голоду тай хворот.

29. октовбра 1918 народні зборы в Любляні и хорватськый парламент уголосили независимусть Державы словенцюв, хорватув и сербув. Пак 1. децембра 1918 Держава СХС ся зъєдинила з Сербійов у Корольство сербув, хорватув и словенцюв (уд 1929 ся стало называти Югославія).

Сен-Жерменськый мирный договор (1919) постановив провести референдум в етнічно змішануй южнуй Карінтії, де ся вже бороли австрійські войська з югославськыми. На области проведеня референдума, де приблизно 70% людности были словенці, 59% проголосовали за Австрію (межи тым на южнум березі рікы Дравы булшина голосув была за Югославію). Ціла область ся так стала частёв Австрії.

Рапаллськый договор (1920) лишив приблизно 327 тыс. словенцюв (из 1,3 млн) в Італії. По тому, як власть в Італії взяли фашисты, они пудпали пуд насилну таліянізацію. Майпознатов в удпорі против фашизма была орґанізація ТІҐР, заоснована в 1927 годі.

Меживойнова добаРедагувати

Нестойка ситуація в новуй Югославії из єї многыми політичными крізами в цілому ся характеризовала противеньом межи сербськым центром и націоналнов периферійов. У цілу меживойнову добу словенці май пуддержовали Словенську людову партію, котра ся борола за автономію.

Словенія як економічно майрозвита часть корольства была його промысловым центром. Єї економіка тай промысел ся щи булше розвили в 1920-ті годы, а май пак доста успішно удреаґовали на економічну крізу 1929 года. Силно ся розвив ай туризм: словенські курорты (напр. Блед вадь Роґашка Слатина) добили собі світової славы. Два майбулші вароші, Любляна и Марібор, были ґрунтовно модернізовані. Важными представителями модерністичної архітектуры были Йоже Плечник, Иван Вурник и Владимир Шубіц.

Друга світова войнаРедагувати

У другуй світовуй войні нацистська Німеччина (барнаста барва) и гортіювська Мадярщина (зелена) анексовали території на сівері, а фашистська Італія на югови (чорно-біла смугаста часть мапы; чорна часть на западі была частьов Італії уд Рапаллського договора 1920 года). По 1943 г. Німеччина забрала собі ай таліянську окупаційну зону.

Гітлерувська коаліція напали на Югославію в апрілю 1941, розбивши ю за дакулько тыжднюв. Словенію поділили межи собов Німеччина на сівері тай Італія на югови. Восточный реґіон Прекмуря (сперед Тріанонськым миром часть жуп Ваш и Зала) заяла Мадярщина, а дакулько сел на хорватському гатарови припали Независимуй державі Хорватії.

В таліянськуй окупаційнуй зоні ся орґанізовав Освободителный фронт, часть югославського комуністичного партизанства пуд проводом Йосипа Броза Тіта. Таліяне против тому спонзоровали містні анти-партизанські отряды. По перемирю межи Італійов и Союзными державами в септембру 1943 Німеччина забрала юго-запад Словенії собі тай зъєдинила анти-партизанські отряды в Словенськоє домобранство.

У кунцьови войны на яри 1945 партизаны освободили цілу територію днешньої Словенії (в Прекмурю їм помогла ай Червена армада). В 1947 годі Італія передала Словенії теперішньоє Приморя по мирному договору. Партизаны взяли ай Терст и часть австрійської Карінтії, айбо сесі реґіоны май пак мусіли лишити позад тиску западных союзникув.

У войні загыбли дас 8% словенського населеня. Мала жидувська община в Прекмурю была унищена в голокості мадярськых жидув в 1944 годі. Нацисты депортовали булш ги 50 тыс. словенцюв, включно з дітьми, насилно переселеными в німецькі родины. Приблизно 30-40 тыс. чоловікув рекрутовали и заслали на восточный фронт. Таліянські власти депортовали 25 тыс. у концентрачні лаґры. По войні комуністична власть зводила рахункы з своими противниками. Велика часть німцюв тай таліянув утікла из Словенії.

СоціалізмРедагувати

 
Йосип Броз Тіто и словенськый політик Едвард Кардель у селі Дразґоше

По войні ся Словенія стала републиков федеративної Югославії, котра в перші повойнові годы провела націоналізацію и зачаткы колективізації. В 1948 годі независима політика Югославії стала причинов конфлікта межи Тітом и Сталіном. Противникы режима, межи ними ай словенці, засилали ся в трудові лаґры (майпознатый є Голый Оток).

Уд 1950-х годув Югославія експериментовала из реформами. Личні и економічні свободы в Югославії были май высокі ги в державах совітського блока. Як федеративна република Словенія мала доста широку автономію. По Тітовуй смерти в 1980 годі ся зачала економічна и політична кріза. Повторив ся політичный конфлікт межи Сербійов з єдного бока, и Словенійов тай Хорватійов из другого.

В апрілю 1990 года Словенія провела перші демократичні выборы, на котрых выграла Демократична опозиція з дисидентом Йоже Пучником у чолі. 23. децембра 1990 пройшов референдум за независимусть, де ю пуддержали 88% цілого населеня. Офіційно ся независимусть уголосила 25. юнія 1991 года. 27. юнія из приходом югославської армады в Словенію зачала ся Десятиденна война. На конець юлія югославська армада докус лишила Словенію.

Независима СловеніяРедагувати

В децембрі 1991 года была прията нова конституція Словенії, пак у 1992 законы за приватизацію. У Словенії переход ид торжнуй економіці проходив поступно (напротив «шокової терапії» в другых покомуністичных державах). Словенія ся причленила до ОЗН в 1992, до ЕУ и НАТО в 2004, тай до Еврозоны в 2007 годі.

ҐеоґрафіяРедагувати

 
Рельєф Словенії

Словенія лежит у середнюй авадь юго-восточнуй части Европы пуд Алпійскыми горами, на березі Середоземного моря. На єї території ся стрічат алпійскый, середоземный и континенталный клімат. Булш ги половина території є заліснена (булшу частку хащ в Европі мают лиш Фінландія тай Швеція).

В сіверо-западнуй части країны домінуют Алпы з майвысшым верьхом Словенії Триглавом (2864 м). Из боку моря на юго-западі лежит плато Карст (Крас) из пудземными ріками тай печерами, як напримір Постойнська печера ци Шкоцъянські печеры. Словенськый берег Ядранського моря тягне ся дас на 47 км уд Італії до Хорватії.

 
Бохінськоє озеро, майбулшоє озеро Словенії.
 
«Чоловіцьку рыбу» мож увидіти в словенськых печерах, напримір у Постойнськуй печері.

Територія Словенії лежит головно в базені Чорного моря (81%), менша часть у базені Ядранського моря. Майдовжі рікы сут Сава, Драва, Мура, Колпа и Соча. Кваліта воды ся рахує єднов з майвысшых в Европі, айбо на промысловых и земледілськых територіях знают быти еколоґічні проблемы.

Флора и фавнаРедагувати

Словенія має богату, пестру флору и фавну позад свого положеня на границях біоґеоґрафічных реґіонув. При площи розміром 0,004% поверьха Землі туй є представленый 1% біолоґічных видув. Ссавцюв є 75 видув, межи ними свистуны, козорогы и серны.

Межи драпіжниками важні сут рысь, дика мачка, лисиця тай шакал. Словенія має дас 40-60 вовкув и дас 450 бурых медвідюв.

Дуже богата є печерна фавна, в котруй мож найти дакулько десяткув ендемічных видув. Из печерных хребетных познатый є лиш самый протей Proteus anguinus, авадь «чоловіцька рыба».

Из китовых в сіверному Ядрані жиє лиш делфін Tursiops truncatus.

Змежи богатої птичої фавны мож назвати дакулько сововых: лелита, ухана вадь пугача. Далшыми прикладами сут ястряб, крачун, чорна и зелена жовна вадь бузьок (майбулш у Прекмурю).

Містных господарськых звірят є 13, из восьми видув (курка, свиня, пес, кунь, увця, коза, пчола, марга). Межи ними сут крашськый овчарськый пес, крайнська пчола и ліпіцанськый кунь. Иде робота над убновленьом популації містного пструга мраморного, котрого утиснули чужі виды пструга.

У днукашных районах, так ги в цілому в Середнюй Европі, мож найти дуб и бук. У горах май ростут смерека, ялиця и сосна. Липа ся рахує за націоналный символ. Границя ліса проходит на высоті 1700-1800 м. В Алпах мож найти всякоє квітя, напр. вовчелычку Блаґайову, свічурникы (Gentiana clusii, Gentiana froelichi), стрінчашку ушкову, шовкову косицю, Cypripedium calceolus, Fritillaria meleagris вадь Pulsatilla grandis.

ПолітикаРедагувати

Президент Републикы Словенії Борут Пахор
Предсідник правительства Републикы Словенії Янез Янша

Словенія вто многопартійна парламентська демократія. Голова державы є президент, убераный всенародно на пять годув, майбулш на два терміны за собов. Екзекутивну власть має правительство Словенії (Vlada Republike Slovenije), веденоє премєр-міністром. Премєр-міністра и другых мініструв уберат Державноє зобраня, основна палата парламента.

Парламент Словенії ся складує з Державного зобраня тай Державної рады, т.є. в теорії є двокоморовый, айбо направду парламентські функції має лиш Державноє зобраня. Державноє зобраня має 90 депутатув (по єдному из таліянської и мадярської меншин) тай уберат ся на чотыри годы. Державна рада має 40 депутатув, котрі ся непрямо уберают на пять годув и представляют ґрупы інтересув (соціалні, економічні, професійні и реґіоналні).

Адміністративноє діленяРедагувати

Словенія ся ділит на 212 общин (из котрых 11 сут варошські), котрі сут єдинов формов містної самоуправы. Общины мают доста широку компетенцію, до котрої входят напр. орґанізація спередшколного ученя и основної здоровничої службы, орґанізація ключовых соціалных служб, теріторіалноє планованя.

Сістема статистичных єдинок NUTS ділит Словенію на два макрореґіоны (NUTS-2), котрі ся хоснуют у реґіоналнуй політиці Евроунії. Тоты ся пак ділят на 12 далшых реґіонув (NUTS-3).

Неформалні традиційні реґіоны мают коріня в бывшых провінціях імперії Габсбурґув, а то сут Приморя, Карінтія, Штаєрмарк и Крайна, котра ся дале ділит на Горішню, Долушню и Внуторну Крайну (Прекмуря было частьов двох мадярськых жуп).

ЕкономікаРедагувати

Словенія має высокый уровень розвитости и стабілный рост економікы. Змежи посткомуністичных держав Словенія має май высокый ГДП (ВВП) на єдного жителя. Майрозвита часть країны вто середня Словенія из столицьов Люблянов. У 2007. годі Словенія перша змежи новых членув ЕС прияла валуту евро (місто словенського толара). В 2010. годі ся причленила до Орґанізації економічного сотрудництва и розвою.

Словенія має добре ошколовану робочу силу и розвиту інфраструктуру. Країна ся находит на важных транспортных путях. Уровень прямых заграничных інвестицій доста низкый, айбо в послідні годы поступно рус. Словенська економіка силно пострадала позад Европейської довгової крізы кунця 2000-х. ГДП зачав назад рости в 2013. годі.

Важными секторами промысла сут електроніка, електричный обладунок, хемікалії, лікарські препараты, текстіл, папірь и папірьова продукція, деревляні выробкы и автомобілі. Почти дві третины жителюв роблят у сфері служб.

ТуризмРедагувати

Туризм у Словенії вто динамічный сектор економікы, котрый у 2019. годі прямо и непрямо приносив 12,3% цілого ГДП (ВВП). Вєдно в тому годі было 6,23 млн навщив країны и 15,8 млн ночовань. Туризм достачав 58 тысяч робочых міст. Булшина туристув приходит из великых европейськых рынкув, напримір Італії, Німеччины, вадь Австрії.

Словенія має много розмаїтых природных и културных обєктув для туристув. В столиці Любляні є много вызначных прикладув барокової и сецесійної архітектуры, межи послідньыми сут важні роботы словенського архітектора Йоже Плечника. На сіверо-западі ся находят Юлійські Алпы из Бледськым озером, долинов рікы Соча, тай горов Триглав, майвысшов у Словенії. Змежи другых верьховинськых ареалув, популарных на лыжованя и вандрованя, мож уділити Камницькі Алпы, Караванкы тай Похоръє.

Приморськоє плато Карст дало назву карсту — природнуй зоні, де вода розтоплює горнину, творячи печеры. Майпознаті печеры в сьому реґіоні сут Постойнська печера и Шкоцъянські печеры (на спискови ЮНЕСКО). Словенська часть Істрії лежит на березі Ядранського моря — туй майважным туристичным пунктом є варош Піран из архітектуров у стилі венеціанської ґотикы.

Береговата країна довкола Марібора є позната своим винарьством. Сіверо-восток Словенії богатый на купелі, якыми сут Роґашка Слатина, Раденці, Чатеж об Саві, Добрна и Моравске Топліце. Змежи иншых туристичных дестинацій сут історичні вароші Птуй тай Шкофя Лока, и дакулько замкув, напримір Предъямськый замок.

ТранспортРедагувати

 
Хылячый ся поїзд Pendolino ETR 310 на централнуй штації в Любляні

Словенія має доста великоє число автострад в порувнаню из середньыми числами в ЕС. Из розвитям системы скорых дорог Словенія ся фактично стала єднов великов аґломераційов. Кваліта иншых дорог ся позад неувагы погуршує. Личні автомобілі сут намного май популарні ги масовый общественный транспорт, котрый тоже значно помалів. Желізниця натеперь перестаріла и позад сього не годна повноцінно конкуровати з дорожным транспортом.

Основным портом у Словенії є Копер. У сіверному Ядрані исе є майбулшый порт подля контейнерного транспорта (принимат такой 590 тыс. TEU на гуд). Вєдно з тым Копер є щи центром морського пасажирського транспорта, майчасто скапчаного из Італійов и Хорватійов. Май малі порты сут у Ізолі тай Пірані.

Змежи аеропортув основный є Аеропорт Йоже Пучника в Любляні. Менші межинародні аеропорты сут у Маріборі и Порторожу. Майбулшов аеролінійов была державна Adria Airways, айбо в 2019. годі збанкротовала и сперла свою роботу. Попри того Словенія має щи 12 уднушньых аеропортув и єден воєнськый.

ДемоґрафіяРедагувати

Густота населеня Словенії — 101 житель на км². Варошськоє населеня числит 65%-79% зависимо уд дефініції. Середня довгота житя в 2018 была 81,1 годув (для чоловікув 78,2 а для жун 84 годы).

Майвеликі етнічні ґрупы на переписі з 2002 года были: словенці (83,1%), сербы (2%), хорваты (1,8%), боснякы (1,6%), ромы (0,4%), мадяры (0,3%), албанці (0,3%), македонці (0,2%), таліяне (0,1%).

Словенськый язык, котрый є частьов южнословянської ґрупы, має офіціалный статус на цілуй території Словенії. Мадярськый и таліянськый языкы мают офіціалный статус у змішаных реґіонах попиля мадярського тай таліянського гатарув. Ґотшейськый діалект нїмецького языка, котрым ся говорило в юго-восточнуй области Кочевя, рахує ся критично загроженым. Ведля даных из 2007 года, 92% словенцюв віком уд 25 до 64 годув знали даякый чужый язык, а 71,8% знали два вадь булше (што была майвысша величина помежи країн ЕС). Из чужых языкув поширені сут хорватськый (знают го 61%), англійськый (56%), німецькый (42%) тай таліянськый (15%).

Подля даных из 2018 г., майбулшов реліґійнов общинов сут римо-католикы (73,4%). Значна часть населеня ся вызначат ги атеїстув (14,7%) вадь аґностикув (3,6%). Межи великых реліґійных меншин мож назвати православных, мусулманув и протестантувПрекмурю). В Словенії щи жиє невеликоє число греко-католикувБілуй Країні на юго-западі) и юдеювЛюбляні).

Майбулші вароші Словенії по числу жителюв
# Назва Населеня
 
Любляна
 
Марібор
1 Любляна 284 355  
Цельє
 
Кран
2 Марібор 95 767
3 Цельє 37 875
4 Кран 37 463
5 Копер 25 611
6 Веленьє 25 327
7 Ново Место 23 719
8 Птуй 17 858
9 Камник 13 742
10 Трбовлє 13 718

КултураРедагувати

 
Сіяч (Иван Ґрохар, 1907) — сесь образ ся став метафоров словенцюв и передав процес трансформації селської културы у вароську.

УміняРедагувати

ВытварництвоРедагувати

За майважный період словенського малярьства ся держат XVIII. и XIX. столітя, коли ся оно розвивало в стілях неокласіцізма (Матевж Ланґус), бідермаєра (Джузеппе Томінц) и романтізма (Міхаел Строй). Першу образову выставу орґанізовала малярька-реалістка Івана Кобилца на кунцьови XIX. столітя. Змежи малярюв-імпресіоністув ся удзначили Матей Стернен, Матія Яма, Ріхард Якопич тай Иван Ґрохар; змежи експресіоністув — Вено Пілон и Тоне Краль.

Убнова словенської скулптуры ся зачала уд Алойза Ґанґла (1859–1935), автора люблянськых памнятникув крайнського научника Янеза Вайкарда Валвазора и поета и журналіста Валентина Водника, тай статуй Словенського народного театра оперы и балета. По войні скулптуру дале розвивали братя Борис и Зденко Калины тай Якоб Савіншек. Молода версть скулпторув, напр. Янез Болька, Драґо Тршар и Славко Тихец, творили в абстрактнум стілю. Днешні скулпторы, напр. Яков Брдар и Мірсад Беґич, вернули ся ид людськым фіґурам.

Змежи обєктув дізайна майбулшу світову славу має деревляный столець Rex (1952) у скандінавському стілю. Сесь столиць авторства дізайнера інтеръєрув Ніка Краля є частьов сталої выставы данського Designsmuseum, майбулшого скандінавського музея дізайна, тай щи є в колекції Музея модерного уміня (MOMA). Як приклад промыслового дізайна мож назвати перші успішні карвінґові лыжі Elan SCX (1993), котрі ся стали єдным из майвызначных пунктув в історії лыжного спорта.

АрхітектураРедагувати

Архітектуру Словенії заступляют у булшині европейські стілі, котрі годні мати окремішні націоналні признакы. Из романського періода (XI-XIII. ст.) сут всокочені дас 180 примірув церькувної и феодалної архітектуры розличных тіпув. Романську архітектуру пак умінила ґотична (XIII-XVI. ст.), котра ся дале ділит на венеціанську ґотику в Приморю и тзв. сіверну ґотику в иншых реґіонах Словенії. У тот само середньовічный період ся появила булша часть словенськых варошув. Земльотрясеня 1511. года понищило великоє число старшых архітектурных памняток; наслідна реконструкція (напр. у Любляні) ся держит за переход ид ренесанснуй архітектурі. Словенськый ренесанс обычно має подобу публичных будов, напр. каштелюв ци варошськых хыж.

Барокова архітектура прийшла в Словенію в XVII. столітю вєдно з контрреформаційов. Спершу ся характерізовала венеціанськым вплывом, пак ся уд другої половкы XVIII. столітя май зачинают ширити віднянські архітектурні ідеї. Словенські барокові будовы были булшым ділом не чисто нові, ай реконструовані из старшої середньовічної архітектуры. За центер словенського барока ся тримле Любляна, де ся удбыла масштабна реновація церьквув и горожанськых хыж.

XIX. столітя ся стало в многум зачатком модерної архітектуры. Важноє значеня прияли архітектурна теорія, реґулація будованя. Умножили ся функціоналні тіпы (оздоровні, промыслові итд.), для публичных будов ся появили тіпові проєкты. Для першої половкы столітя характерні класіцізм и бідермаєр. У Словенії ся по них не зостало много примірув, головно позад незгодливої політічної сітуації в добу наполеоновськых воєн. У другуй половці столітя домінує історізм — спершу як комбінованя елементув розличных стілюв, пузніше ся появляют чисті історічні стілі, з котрых майважніші сут неороманіка, неоґотика, неоресенанс и необароко. Перші два ся май часто хосновали для церькувных будов, а неоренесансный стіль быв признаком публичных будов по цілуй Австро-мадярськуй імперії. У контексті урбанізації и націоналізма архітектура дустала щи народні формы, як то позыченый словенцями чеськый ренесанс (напр. Народный дом у Маріборі) ци німецькый ренесанс (Німецька хыжа в Целью). Дакулько важных примірув неоренесанса были збудовані щи по люблянському земльотрясеню 1895. года, айбо булшоє артістічноє значеня має стіль сецесії, котрый ся появив иппен у добу обновы города.

Земльотрясеня 1895. года в Любляні принесло шкоду, айбо нараз из нев возмогу провести масштабну реновацію. Мусай было розобрати булш ги 10% варощанськых будов, а на їх місті ся появили нові; булшину остатньых будов треба было рекоструовати. У слідуючому 1896. годі быв приятый новый варошськый план. Хоть у публичных новобудовах дале доміновав історізм, пріватный горожанськый капітал удреаґовав на товдышню віднянську мовду, сецесійный стіль. Булшина люблянськых сецесійных обєктув (котрых є над 80) ся появила в період 1901-1909 гг. и сповняла функцію пріватного бываня и пудузятництва. Першый значный обєкт у стілю сецесії быв Змайськый муст, поставленый в 1901 г. Основна часть будов ся помістила в околици улиці Miklošičeva cesta межи старым центром и желізницьов. Попри ар нуво в иншых країнах віднянська, а позад того и словенська сецесія має май раціоналні и ґеометричні формы. В Любляні ся сецесія головно проявлят на фасадах, майбулш украшенями из ростинным ци ґеометричным орнаментом. Орнамент ся майчасто концентрує у горішнюй части будовы. В иншых аспектах обычно видко комбінацію з неоренесансом и необароком. Майважні словенські архітекты сього періода сут Макс Фабіані, котрый ся ошколовав у Відню и там участвовав у формованю сецесії, тай Ціріл Метод Кох, котрому належит майбулшоє число тогочасных люблянськых обєктув. За пузню сецесію ся даколи тримле наслідный народный стіль архітекта Ивана Вурника.

Другым варошом Словенії по числу сецесійных памняток є Мурська Собота на Прекмурю (товды мадярська часть монархії), котра в 1910. годі не мала ани три тысячі жителюв. Булшину сих памняток сотворив єден архітект, Ласлов Токач. У великых містах того періода, Маріборі тай Целью, сецесія представлена слабше. На примір Ґраца, столиці провінції, туй ищи дале доміновала архітектура історізма, зато обычно видиме лиш окремі елементы сецесії. Подаєдні сецесійні фасады мож найти всяде по Словенії. Май мало сесь стіль представленый на Приморю — там сут лиш єдиничні приміры.

МузикаРедагувати

ЛітератураРедагувати

Наука и школованяРедагувати

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладах статей Slovenija на словіньскій Вікіпедії a Slovenia на анґліцькій Вікіпедії. Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладах статей Zgodovina Slovenije на словіньскій Вікіпедії a History of Slovenia на анґліцькій Вікіпедії.