Иван Верхратскый, укр. Іван Григорович Верхратський, *26. апрѣля 1846, Бѣльче, Галичина, Австрийска империя – †29. новембра 1919, Львов — природник, филолог, педагог, писатель, перекладатель, етнограф и сполоченскый дѣятель, честный член НТШ.[1][2][3][4][5]

Иван Верхратскый
Іван Григорович Верхратський укр.
ПсевдонімІван Правдолюб з Боднарова, Іван Щипавка, Лосун, Любарт Горовський, Любарт Співомир, Петро Правдолюб, Подоляк, Чайка І.

Иван Верхратскый
Познатый як природник, языкознатель, писатель, перекладатель, етнограф
Горожанство Австрійска імперія, Австро-Угорьско, Западноукраинска людова република, Україньска Людова Републіка
Уроджѣня апріля 26, 1846(1846-04-26)
Бѣльче, Галичина, Австрийска империя
Упокоеня новембра 29, 1919 (73 р.)
Львов
Похованя Личаківський цвинтар 196897021
Научна робота
Сферы наук ботаника, зоология, языкознаня
Главны роботы Знадоби до словаря южноруского
Узнаня
Членство в НТШ, 1899
Одзнакы
честный член, 1905
***
VIAF:315700867; LCCN:n85009393;

Биография едітовати

Походив з родины пароха церкви Св. Михаила Григория Верхратского (1798–1848),[4] а про то, же му отець умер в року 1848, мати з четырма малыма дѣтми перенесла ся до Львова, жебы могла вышколовати дѣти, але в року 1862 умерла и она.[3] Иван Верхратскый в року 1865 закончив Академичну гимназию во Львовѣ, 1868 — природницке оддѣлѣня филозофской факулты Львовской универзиты, 1874 — природницкый курз на Ягеллонской универзитѣ в Краковѣ.[1][3]

Во Львовѣ штудовав тыж языкознательство и етнографию. Педагогичну роботу зачав на гимназии в Дрогобычу (1868–1871), де учив украинскый язык и природопис, а его учеником быв Иван Франко. По завершѣню штудий в Краковѣ (1874), учив на гимназии в Жешовѣ од року 1879 — в Станиславовѣ, од року 1989 до пензии (1908) — на Львовской академичной гимназии.[3]

Од року 1899 — рядный член НТШ, створив там и став у чолѣ математично-природничо-медичной секции, редаговав ей научный зборник (1897–1898, 1900–1903, 1905, 1908–10) и быв его активный автор; быв членом Физиографичного товаришства в Краковѣ (1873); од року 1905 — честный член НТШ.[1]

Послѣдны рокы бывав во Львовѣ во властном мурованом домѣ на ул. Голомба, 8 (од року 1946 — улиця Ивана Верхратского). Быв женатый з Оленов Русин (1870–1951). Погребеный на Лычаковском цинтерю, на полю 3, за гробами Шашкевичох и Барвинскых, в криптѣ Верхратскых и Русинох.[4]

Творба едітовати

Природопис и языкознательство
Верхратскый заклав основы украинской научо-природничой терминологии роботов «Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі» (1864–1879). Быв автором гимназиалных учебникох з ботаникы, зоологии и минералогии, автором ряда научных робот з украинской диалектологии и лексикологии:
Литература
Як писатель выступовав тыж под псевдонимами «Іван Правдолюб з Боднарова, Іван Щипавка, Лосун, Любарт Горовський, Любарт Співомир, Петро Правдолюб, Подоляк, Чайка І.», криптонимами «Г., І. В., Л.»[1][2] Выйшли его кннжкы “Стрижок. Збірник поезій сатиричних, епіграмів…” (1864), “Калина. Збірник стихотворов” (1875), “Байки, приказки і повістки” (1875), “Тріолети” (1878). Рецензовав творы Ю. Федьковича, “Німецько-руський словар” О. Партицкого, перекладовав з польскых писательох. В року 1880 выдавав литературно-науковый часопис “Денниця”. Але его литературна творба достала остру критику Ивана Франка за «недостаток поетичного чутя и таленту, неприродный мѣшаный язык и етимологичный правопис».[4]

Интересны факты едітовати

И. Верхратскый организовав на гимназии в Дрогобычу литературный кружок, до якого ходив в числѣ 12 членох ай Иван Франко. Зачаток своей литературной творчости И. Франко описовав так:[6]

Почав я писати віршем і прозою дуже вчасно, ще в нижчій гімназії. Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський, оба писателі і поети…

— Иван Франко, писмо до М. Драгоманова дня 26. апрѣля 1890укр.

Жерела и одказы едітовати

  • М. Г. Железняк: Верхратський Іван Григорович //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. Доступне онлайн. Одчитане: 25.04.2021)укр.
  • Ігор Мельник (26.04.2016). Згадаймо Івана Верхратського. Збруч. https://zbruc.eu/node/50747. [перевірено 2021-04-25]. укр.
  • Маріанна Мовна, Платон Третяк: ВЕРХРАТСЬКИЙ Іван //Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія: електронна версія, Київ, Львів: Наукове товариство імені Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2015, Доступне онлайн. Одчитане: 24.04.2021укр.
  • О. Рожнятовська: Природодослідник, мовознавець, філолог. До 170-річчя від дня народження І. Верхратського (1846–1919) //Дати і події, 2016, перше півріччя : календар знамен. дат № 1 (7) / Національна парламентська бібліотека України. — Київ, 2016. ISSN 2306-3505Сс. 97–101 Доступне онлайн. Одчитане: 24.04.2021укр.
  • Иван Верхратский (1846) (по русскы) (фото). Украинский Календарь. http://www.calendarium.com.ua/ivan_verhratskii_1846. [перевірено 2021-04-24]. 

Референции едітовати

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Маріанна Мовна, Платон Третяк
  2. 2,0 2,1 М. Г. Железняк
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 О. Рожнятовська
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Ігор Мельник
  5. Украинский Календарь
  6. http://en.calameo.com/books/004248948d98490e414d8