Западноукраинска людова република
| Западноукраинска людова република Західноукраїнська Народна Республіка
| |||||||||||
| Гимна: Ще не вмерла Украина | |||||||||||
География
| |||||||||||
| Обывательство | |||||||||||
украинскый, польскый, идиш
| |||||||||||
| Державна организация | |||||||||||
Форма влады
|
|||||||||||
Взник
|
|||||||||||
Заник
|
|||||||||||
| |||||||||||
.svg)
.svg){kind=small}
Западноукраинска людова република, (ЗУЛР) укр. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – курто екзистовавша державна формация, взникла в резултатѣ роспаду Австро-Мадярщины. Република претендовала на територию восточной Галичины, часть територии Угорской Руси и часть територии Буковины.
Выголошѣня намѣрох едітовати
19. октобра 1918 во Львовѣ украинскы депутаты австрийского парламента, послы галицкого и буковинского крайовых соймох, политичны партии Галичины и Буковины, представителѣ духовенства и штудентох створили Украинску народну раду (УНР), котра выголосила Украинску державу на територии Галичины, Буковины и Угорской Руси, выбрала президентом Рады Евгена Петрушевича.[1] Одповѣдно рѣшѣням Парижской мирной конференции в бывшой австрийской части Польщи была створена Польска ликвидачна комисия, котра была оправнена як переходна влада той територии.
Угорска Русь належала ку юрисдикции Мадярского кральовства и доконця ай по роспадѣ Австро-Мадярщины ей далша доля в протикладѣ з Галичинов еще лем мала быти рѣшена в Парижу. В тот самый час лидеры угорскых Русинох рѣшали путьом мирного выеднаваня вопрос автономии Руськой Крайны.[2]
Збройный конфликт едітовати
31. октобра 1918 во Львовѣ дознали ся, же приходить Польска ликвидачна комисия, котра мала перебрати од австрийского намѣстника владу над крайом. Украинска народна рада зажадала од австрийского намѣстника передачу влады УНР, але была одвергнута, на што вночи были найважнѣйшы объекты Львова заняты военсков силов.[1]
Польскы (векшиновы) обывателе Львова не прияли украинску владу и зачали уличны бои. По пару тыжднях на помочь им пришли вояци з Перемышля и 22. новембра 1918 украинске войско одышло зо Львова. Столиця ЗУЛР была перенесена до Тарнополя, а по мѣсяцю до Станиславова. 22. януара 1919 в Киевѣ быв выголошеный симболичный акт злукы зоз ЗУЛР, але жадной практичной помочи одты достати не могли.[3]
Завойованя територии Угорской Руси зостало лем намѣром.
Уже 11. новембра 1918 румынске войско заяло Чорновцѣ, а неодовго цѣлу Буковину. 18. юла 1919 украинске войско было вытѣснене за рѣку Збруч.[1] Западноукраинска людова република де факто перестала екзистовати.
Остаточный конець едітовати
14. марца 1923 Рада держав Антанты вызнала восточну Галичину польсков земльов. Екзилова влада ЗУЛР выголосила протест, а 15. марца 1923 самоликвидовала ся.[3]
Жерела и одказы едітовати
- Magocsi, Paul Robert. Chrbtom k horam. Dejiny Karpatskej Rusi a karpatských Rusínov. UNIVERSUM. Prešov, 2016. ISBN 978-80-89046-97-3 Сс. 225-226.
- Литвин М. Р., Рубльов О. С.: Західноукраїнська Народна Республіка. //Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2005. — Т. 3 ISBN 966-00-0610-1 сс. 298-299. Доступно онлайн
- Литвин, М. Р.: Західноукраїнська Народна Республіка. //Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2010. — Т. 10 : З — Зор ISBN 978-966-02-5721-4 сс. 398—400. Доступно онлайн
- Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN: 978-966-2067-44-6
- Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. 832 с. ISBN: 978-966-2067-61
- Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с. ISBN: 978-966-2067-65-1
- Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 4: Т - Я. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2021.688 с. ISBN: 978-966-2067-72-9