Гукливый
Гукливый, укр. Гукливий — село в бывшом Воловецком районѣ (од 2020 Мукачовскый) Закарпатской области.
Село Украины
Гукливый
укр. Гукливий
|
Полога
едітоватиСело лежить меджи Вододѣлным хребтом и Боржавскыма полонинами, на желѣзничной усѣку Лавочне – Мукачово, о 6 км на сѣвер од мѣстечка Воловець.[1]
- Сельска рада[2]укр.
Гукливська сільська рада
89140, Закарпатська обл., Воловецький р-н,
с.Гукливий, 200
История
едітоватиО заложѣню села говорить Гукливскый лѣтопис — додаток ку стародавной сельськой матрицѣ, што обсягуе записы од XVII. по XIX. стороча. Село заселяло ся од року 1588.[1]
В року 1889 три осады — Гуклива, Таламаш и Веретечов — споили ся въедно под назвов Zúgó (Гукливый), подля етимолога Ж. Шебештьена, тота назва походить од водопада.
В року 1910 в селѣ были 1604 обывателѣ, з них 1209 Русины, 346 Нѣмцѣ, 39 Мадяре. Подля вѣры 1236 грекокатоликы, 351 израелиты, 17 римокатоликы.
В року 1930 — 1621 обыватель, а з того 1347 Русины, 239 Евреи, 13 Чехы и Словаци, 1 Мадяр, 21 — чужинцѣ. Подля вѣры: православна громада: 1136 особ.[3] .
Вызнамны родаци
едітовати- Емил Балецкый (1919–1981) — мадярскый слависта, русинскый писатель и поет
Памятникы
едітовати- Деревяна церковь Святого Духа, XVIII. стороча
Жерела и одказы
едітовати- Sebestyén Zsolt: Kárpátaljai helységnévmagyarázatok.
- Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
- Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969.
Референции
едітовати- ↑ 1,0 1,1 Тронько П. и др. (ред.), том 7, с. 286.
- ↑ Верховна Рада України: Гукливий (укр)
- ↑ Достал Я., с. 173.
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Zúgó на мадярьскій Вікіпедії.
Навигация по Воловецкому району Районный центер: Воловець
|