Штефан Крушко, словац. Štefan Kruško, укр. Степан Крушко, *28. апрѣль 1941, Комлоша в тогдышньом Словацком штатѣ – †21. марец 2021, Пряшов, Словакия[1] — културный и сполоченскый дѣятель Пряшовского края.

Штефан Крушко
Štefan Kruško словац.

фото
Чинность сполоченскый дѣятель, писатель
Сфера публіцістіка, переклад, редагування
Горожанство Чехословацька Соціалістична Республіка, Словеньско
Уроджѣня апріля 28, 1941(1941-04-28)
Комлоша, Шариш,
Перва Словацка република
Упокоеня марца 21, 2021 (79 р.)
Пряшов, Словакия
Праца Український народний театр (Пряшів), КСУТ
Членство Сполок украинскых писательох Словакии
VIAF:96835431; NLKR/NLC:jo2013795748; GKG:/g/11j9d35nwj;

Биография едітовати

Оптация
Походив зоз селянской родины.[2] В року 1947 родителѣ Ш. Крушка яко оптанты добровольно переселили ся на совѣтску Украину, де Штефан перебыв свои молоды рокы. Там абсолвовав медицинске училище (Дубно, 1956–1959), пак працовав яко здравотник у даколькох селах Западной Украины. Неспокойный з животом в Совѣтском союзѣ, Ш. Крушко въедно з даколько тысячами иншых добровольных переселенцьох (оптантох) домагав ся и в резултатѣ того достав право на навернутя ся до Чехословакии.[3][1]
По навернутю
Од року 1967 оселив ся в Пряшовѣ и працовав яко актер Украинского народного театра (1967–1969) и здравотник (1969–1975), в апаратѣ КСУТ (1976–1984), в кооперативѣ Плета (1984–1988).[2]
По падѣ комунистичного режиму
Брав активну участь в културном животѣ Русинох. Быв закладательом Театру поезии при Руському културному центрѣ «Русский дом», про якый приправив даколько монтажи и быв режисером ряду пьес. Брав активну участь в обновѣ Общества Александра Духновича и организации «Русскій клубъ». З цѣльом направы и пропаганды интересох даколишных оптантох, што ся вернули з Украины, основав в року 1992 Координачный выбор реоптантох в Словацкой републицѣ и опубликовав историю той групы жительох до и по их переселѣню на отчизну. Тыж быв автором трьох неопубликованых пьес в русинском языку и девятьох документалных згледань на тему оптации.[3][1]

Творба едітовати

Автор прозовых, поетичных и драматичных умѣлецкых дѣл и документалных мемоарох, написаных по словацкы и украинскы, член Сполку украинскых писательох Словакии (2011):[4]

  • Люди з-під Мінчолу. Пряшів, 1987;
  • Оптанти. Пряшів, 1997; [5]
  • Čo dala – vzala našim rodákom optacia. Prešov, 2002;
  • Арештанти. Пряшів, 2003;
  • Діалоги. Пря­шів, 2004;
  • Opcia. Prešov, 2005 (spoluavt.);
  • Domov v cudzine alebo žili sme ma Ukra­jine. Prešov, 2007;
  • Naši «Černobyľci». Pre­šov, 2008 (spoluavt.);
  • Переселенці Омелянщини. Пряшів, 2008;
  • Chmeľová – ľudia, roky, udalosti. Prešov, 2008 (spoluavt.);
  • Krátky slovník rusínskeho nárečia obce Chmeľová. Prešov, 2010 (spoluavt.);
  • Opcia a presídlenie Rusínov do ZSSR 1945–47. Bratislava, 2011 (spoluavt.);
  • Лю­­дина Богом благословена (о. Василь Бобак). Пряшів; Смольник, 2012 (сполу­авт.);
  • Chmeľova – ľudia, roky, udalosti. Prešov, 2012 (spoluavt.);
  • Пам’ятка на на­­ших Чехів. Рівне, 2012 (сполу­авт.).

Жерела и одказы едітовати

Референции едітовати

  1. 1,0 1,1 1,2 А. З.
  2. 2,0 2,1 Федор Ковач
  3. 3,0 3,1 Павел Роберт Маґочій
  4. М. І. Мушинка
  5. https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10892/file.pdf