Пряшів

місто
Пряшів
	словен. Prešov
	coat of arms of Prešov
	Центер міста
Основны інформації
	49°00′06″N 21°14′22″E / 49.00167°N 21.23944°E
Країна	Словеньско
Реґіон	Шаріш
Край	Пряшівскый
Окрес	Пряшів
Админцентр для	Пряшівскый край, Окрес Пряшів, Пряшівська ґрекокатолицька архієпархія, Словеньска Советьска Републіка, Прешовский край
Засноване	1247
Перша змінка	1247
Жытелїв	82 286 (31.12.2023)
Розлога	71,18 км²
Густота населїня[d]	1191,21 особ/км²
Поштовы індексы	080 01
Телефонный код	051
Часова зона	UTC+1, UTC+2
Надморьска вышка	255 м
Водный обєкт	Торіса
Братьскы міста	Бруґеріо, Італія; [Кераціні, Ґреція; Ла Курнев, Франція; Ньїредьгаза, Мадярщіна; Новый Санч, Польско; Мукачево, Україна; Пітсбурґ, США; Прага, Чесько; Ремштайд, Нїмецько; Рішон ле Ціон, Ізраел; Ґаброво, Булгарія
Містьскый уряд
Адреса	Mestský úrad; Hlavná 73; 080 68 Prešov 1
Вебова сторінка	http://www.presov.sk/
Пріматор	Франтїшек Ольга
	Медіа у Вікіскладї VIAF:132541301;GND:4313241-8;OSM:2320257;

Пря́шів (словен. Prešov МФА: [ˈpreʂɔw] высловность (файл), нїм. Eperies, Preschau, мад. Eperjes, укр. Пряшів, лат. Fragopolis, Eperiessinum) — місто на выходї Словеньска, адміністратівный центер Пряшівского окресу і Пряшівского краю. На конець року 2023 має 82 286 обывателїв, і є третім найлюднїшым містом в Словеньску.

Походжіня назвы

Леґенда повідать, же кедь ся в 12. сторочу мадярьскый краль Бело II. Слїпый стримовав у тім краю, стратив ся своёй дружынї. Глядавші стежкы ку допроводу собі спрагу і голод одганяв ягодами, якы у тых кончінах росли у великім множестві. Як ёго вечур нашли рытїре з дружыны, краль вырїшыв назвати недалеке село подля ягід. З історічного погляду тота леґенда не мать достовірну основу. Назва Пряшів ся обявує од 16. стороча.

Ґеоґрафія

Пряшів суть во выходній части Словеньска, на березї рікы Торіса і має розлогу 71,18 км². Місто лежыть в Пряшівскій котлинї, котра окружена Славковскыма горами на западї і Шарішскым хребтом на выходї. Высота міста має 250 метрів над уровнём моря, што надає ёму характерный горбистый терен. Найвысшым містом в околіцях є горб Калварія, котрый суть знамым містом паломництва.

Пряшів має мірный клімат з теплыма лїтами і холодныма зимами. Середнї літнї температуры сягають коло 19-20 °C, а зимнї около -2 °C. Місто ся находить в котлї з природнов охранов од сильных вітрїв, але часто з доджыма, переважно в лїтнї місяцї.^[1]

Історія

Історічны містьскы домы

Початкы населїня той теріторії ідуть аж до добы камяной, о чім свідчать вызначны археолоґічны обявы, найджены в долинї потока Делня. Далшы стопы екзістенції населїня теріторії днешнёго Пряшова походять з добы бронзовой, коли гев были обявены бронзовы предметы, кераміка а і желїзный ножык і ігліцї. Найджіня золотых і стріберных мінц належыть ку дуже цїнным доказам о екзістенції господарьскых стыків той теріторії з Римсков рішов. Історічно доложене є і населїня теріторії Пряшова Славянами з перелому 8. і 9. стороча.

На початку 12. стороча была тота теріторія зачленена до мадярьского штату. Перше писемне спомянутя Пряшова ся находить в листинї краля Бела IV. з року 1247. У тім самім сторочу року 1299 удїлив краль Андрій III. Пряшову містьскы права, котры розшырив краль Людовит I. в року 1374, і тым ся місто Пряшів стало слободным кралёвскым містом.

В 14. і 15. сторочу місто зажыло міморядный господарьскый росквіт, основали ся ту цехы (скоряницькый, ковальскый і под.) і в тім часї ту жыло веце 2000 людей обсягуючіх ся переважно ремеслом. В роцї 1455 дістало місто од краля Ладїслава Погробка свій першый містьскый ерб. Дякуючі господарьскій просперітї міста 15. стороча значіло і розвой ставебного руху, котре ся одзеркалїло і на гоносній архітектурї міщаньскых домів.

Вывой міста в 16. і 17. сторочу овпливнили поступно реформація і антігабсбурьскы повстаня. Місто постигли і жывелны погромы, мор, пожары і пропад міста ся проглубовав. До історії ся записав і рік 1687 знамый як пряшівскы яткы, коли были на пляцї круто поправены 24 міщане за підпору Імріха Текеліго, ведучім антігабсбурьского повстаня як варованя про другых. Місто ся ожывило кінцём 18. і початком 19. стороча, коли ся жытельство Пряшова доповнило пристяговалцями з другых міст. Зряджінём ґрекокатолицькой єпархії в роцї 1816 гев зачало приходити векше чісло Русинів і кінцём 18. стороча ту выникла і вызначна жыдівска комуніта. Велике господарьске значіня про місто мала і выроба солї і зато в 19. сторочу быв застарїлый способ здобываня солї нагородженый модернїшым шырокым комплексом. В той період актівно ся розвивала културна і наукова чінность. Пряшів став центром русиньской културы і народны оброджованы чінности. В роцї 1848, почас револючных подїй в Австрійскій ріші, містьскы Русины актівізовали свої силы, штобы підпоровати свої народны права і автономію.

Перегляд вызначных історічных подїй

4.-5. стороча — приход Славян на теріторію Пряшова
1247 – перше писемне спомянутя Пряшова
1299 – удїлїня містьскых прав угорьскым крялём Андріём III.
1412 (80. рокы 15. стороча) – Пряшів належыть до Пентаполітаны (союз 5 кралёвскых міст – Пряшів, Кошіцї, Бардеёв, Левоча, Сабінов)
1429 – перше спомянутя містьской школы в Пряшові
1453 – першый ерб Пряшова
1455 – удїлїня права міста Пряшів орґанізовати шторічный триднёвый ярмак (од краля Ладїслава В. Погробка)
1502 – 1505 – початок будованя Дому св. Николая
1667 – Колеґіум в Пряшові, протестантьскый едукачный центер верьхнёго Угорьска, Народна културна памятка
1687 – Караффовы яткы, 24 поправеных міщанів
1703 – початок найвекшого антігабсбурьского повстаня на чолї з Франтїшком II. Ракоціём
Конець 18. стороча – першы Жыде пришли до Пряшова
1816 – Пряшів ся ставать резіденціов самостатного ґрекокатолицького єпіскопства
1848 – ставляня 1. жыдівской сінаґоґы
1886, 1887 – великы ничівы пожары постигують Пряшів
16.6.1919 – з балкона радніцї была выголошена Словеньска совєтьска републіка, котра потім выголосила своїм головным містом Пряшів
1923-24 – ставляня сецесной будовы Босаковой банкы
19.1.1945 – ослободжіня Пряшова Червенов армадов, конець 2. світовой войны
1950 – центер ся ставать містьсков памятковов резерваціов
1972 – Солівары ся ставають народнов културнов памятков

Обывательство

Розвой обывательства^[2]
Рік	1. януара 1993^[3]	1999	2006	2013	2019	2020	2023
Чісло обывательства	90 058	93 977	91 650	90 923	88 464	87 886	82 286

Референції: Датум в CET. Кедь тото не є, обывательство є послїднёго дня в роцї.

Народностне зложіня (2011):

Словаци — 81.14 %
Циґане (Ромы) — 1.70 %
Русины — 1.59 %
Українцї — 0,7 %
Чехы — 0.48 %
Мадяре — 0.14 %
іншы — 13.8 %

Проценты реліґій

У період меджі 1880 і 2011 роками є ту ясны

Реліґійне (Набоженьске) зложіня (2007 p.):

римокатолици — 66,77 %,
ґрекокатолици — 4,82 %,
протестанты (євангелици) — 4,82 %,
православны — 1,68 %,
гуситы — 0,03 %,
атеїсты або іншы — 16,66 %

Културны памяткы

Ґрекокатолицькый архієпіскоп і митрополія і тыж катедралный храм на Головній уліцї

Tеатер Александра Духновіча

Храмы

У містї є римокатолицькый храм св. Мікулаша з 1. пол. 14.ст., римокатолицькый франтішканьскый костол св. Йозефа, ґрекокатолицькый храм св. Йоана Хрестителя, православный храм св. Александра Невского з 1950 р.