Приповідка є звычайно курте епічне росповіданя, в котрім ся дуже часто обявують надприродны або выдуманы бытости, як наприклад лїсны жінкы або дракы).

Образчік Мамы Гусы, як чітать приповідкы: Ґуставе Доре

Оріґінално іде о народный жанер, найчастїше писаный в прозї. В модерній добї ся термін приповідка заужывав тыж про росповіданя, котре кінчіть незвычайно серенчливо "приповідковым" романтічным кінцём.

Спочатку не были росповіданя, котры бы сьме днесь назвали приповідками самостоячій жанер. Приповідкы як самостоячій жанер вычленили аж писателї в часї ренесанції. Тот термін быв наслїдно певно укотвеный дїлами многых литератів.

О приповідках панує скреслена представа, же были становлены про дїти а же все мусять кінчіти добрї. Але єсть знамых велё (нелем авторьскых) приповідок, якых конець не годен означіти за добрый і нияк не были выдуманы про дїти. Тоты приповідкы были якысь прикладовым росповіданём о людьскых властностях тай были росповіданы, коли уж дїти ішли спати.

Звычайным цілём приповідкы є побавити, ці поучіти чітателя.

РеференціїРедагувати

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Pohádka на чеській Вікіпедії.

ОдказыРедагувати

Русиньскы приповідкы в архіві радія Русин ФМ