Велятино

село в Закарпатськуй областї, Україна

Веля́тино (укр. Велятино, до 2018 года — Веля́тин) — село в Вышкōвскуй громадї Хустського района Закарпатської области Україны.

Велятино

Основны інформації
48°6'34"N, 23°18'49"E
КраїнаУкраїна, Австрійска імперія, Австро-Угорьско
Админединка Хустскый район, Хустськый район, Вишківська селищна громада (район України)
Засноване1576
Поштовы індексы90453
Телефонный код3142
Часова зонаUTC+2
Надморьска вышка 209 метер
Мапа
Містьскый уряд

Географічноє положення

едітовати

Приграничноє село Велятино находит ся в пару кілометру до юга уд Хуста, недалеко з курортом Шаян. Розположиння на р. Ярок, яка є притоком р. Тиса.


Легенда

Уже повно поколїнь передає ся в селови Велятино нарōдна легенда, про главаря опришкув Пинтю, якого прозвали Велетом за його силу. В легендї розказує ся, як Пинтя устрілом із диривяної гарматы розбив камняный замок, што належав панам — Хустськый замок.

Велятинці рахуют, што сись устріл быв вчиненый з місної горы Чебринь. Якшо вірити легенді то й самоє село заснував не кусь-там, а сам Пинтя Велет. Завто й назвали «Велятино» — на його чисть.

За другов версійов Велятино было засновано першыми поселенцями, што пряталися уд пану, у сих непрōхōдный хащах. Сих мужньых та гордых бунтарюв, называли велетами. Удсі й пушла назва — Велятино.

Легенда легендов, айбо Пинтя — історичный персонаж. В архівных документах, є доказы, што Пинтя быв одным из главарю селянського востання на Марамороши у 1703 — 1711 годах. Годно быти, што загоны Пинтї базїрувалися в хащах коло сел Крива — Велятино. Всї дорогы, пудходящі для переміщення урядовых каральных загону, нахōдилися на правому березі Тисы. Перейти на другый берег повноводної з частыми розливами рікы мош было лиш з помочи паромної переправы і то лиш при файнуй погодї. До того йще, Велятино было удгорожено уд другых сел непроходимов, заросшов хашов тай горным хребтом высотов 600-800м.

У Велятині сут два православні храмы: Свято-Параскевськый (1700) тай Свято-Іллінськый (1930)

Церква св. матирі Параскы. 1876. (УПЦ)

Парохія существує з 1700 года.

У 1751 годї говорится про диривяну церкув, вкрыту шинґами, в котруй є усї образы і книгы. Престольный хрест, свічкы і дароносиця были диривянї.

У 1775 годї споминатся стара диривяна церква св. матирі Параскы, з двома звōнами, вчинену з «май сильных и май грубых брусу», стріху было треба починити.

Типирь в селови стуїт велика мурована базилічна церква. В даякых джерелах датов стройкы є 1895 гуд.

Референції

едітовати