Сокырниця
Сокырни́ця, укр. Сокирниця, мад. Szeklence — село в Хустском районѣ Закарпатской области Украины.
Село Украины
|
Полога и приступ
едітоватиСело лежить на правом березѣ Тисы о 10 км повыше Хуста.[2][3] Через село проходить автодорога Ужгород – Хуст – Ясѣня, и желѣзнична линия Батьово – Солотвино, заставка Сокырниця.[4]
Сельска рада
едітоватиИстория
едітоватиПервый раз упоминать ся село в року 1373 под назвов Zeglenk, другый раз в року 1389 под назвов Zeklenche; днешны назвы Szeklence и Сокырниця зафиксованы од року 1773.[6]
| „ | Село заклали над потоком Szeklence, што вливать ся в рѣчку Байлова, правый приток Тисы, и назву достало од того потока. Зась назва потока походить од русинско-украинской назвы водолюбивого дерева сокор, сокорина. В Мадярской назвѣ стала ся перемѣна r:l...Официална украинска назва Сокирниця одводить ся од славянского властного имена. | ” |
| Sebestyén Zsolt, ibid., стор. 128, переклад. | ||
Найстарша архитектурна памятка — церква св. Николая, што походить з року 1704, была выставлена в недалеком селѣ Шашвар (днесь Тростник), а в року 1770 перенесена в Сокырницю.[2][5] Архитектура несе знакы готичного штила.[7]
Деревляну православну Михайловску церковь выставили при Чехах в року 1921, а при независимой Украинѣ — мурованы грекокатолицку Успѣнску (1993) и православну Михайловску церковь (1998).[2]
В року 1910 в селѣ жили 2496 особ, Русины и Нѣмцѣ.[8]
В року 1930 (при Чехах) в селѣ было 3197 обыватели, з них 2547 Русины, 589 Евреи, 43 Чехы и Словаци, 16 Мадяре, 2 чужоземцѣ.[9]
Интересны факты
едітоватиРодак Сокырницѣ Иван Сабадош склав диференциалный[10] словник свого села и тот словник[11] зоз своим обсягом 19,5 тысяч слов указав ся найвекшым подобного типа словником, што дотеперь выйшов у восточных славянох.
Жерела и одказы
едітовати- Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935.
- Sebestyén Zsolt: Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. ISBN 978-615-5097-53-9
- Sebestyén Zsolt (2014-08-15). Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára (по мадярскы). MEK OSzK. http://mek.oszk.hu/13200/13208/index.phtml. [перевірено 2019-05-14].
- Ярослав Достал: Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
- Поп И. И., Поп Д. И.: В горах и долинах Закарпатья. — М. : Искусство, 1971 г.
- Иван Сабадош: Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. — Ужгород: Лїра, 2008. — 480 с. ISBN 978-966-2195-13-2.
- Тронько П. и др. (ред.): Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969.
- Сергій Федака: Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. — Ужгород: Ліра, 2014. ISBN 978-617-596-158-2
- Облікова картка: с Сокирниця, Закарпатська область, Хустський район (по украинскы). http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=11873. [перевірено 2019-05-11].
- Офіційний сайт. Сокирницька сільська рада (по украинскы). http://sokyrnycya.rada.org.ua. [перевірено 2019-05-12].
- Желѣзниця. Заставка Сокырниця (по русскы). railwayz.info. https://railwayz.info/photolines/station/2301. [перевірено 2019-05-12].
- Петро Власенко. Фотопрогулки по Украине и вокруг: Сокирница - Закарпатская (по русскы) (фото). http://ua.vlasenko.net/sokyrnytsia/index.html. [перевірено 2019-05-11].
- Ірина Пустиннікова. Замки та храми України: Сокирниця (по украинскы). https://castles.com.ua/sokyrnytsa.html. [перевірено 2019-05-11].
Референции
едітовати- ↑ 1,0 1,1 Облікова картка.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Федака С., с. 202.
- ↑ Тронько П. и др. (ред.), с. 746.
- ↑ Желѣзниця.
- ↑ 5,0 5,1 Офіційний сайт.
- ↑ Sebestyén Zsolt, с. 128.
- ↑ Поп И. И., Поп Д. И., с. 103.
- ↑ Révai nagy lexikona, том 17, с. 460.
- ↑ Ярослав Достал, с. 285.
- ↑ Диференциалный словник обсягуе лем такы слова, котры не екзистують в литературном языку, або мають инше значѣня, граматичны знакы и др.
- ↑ Иван Сабадош.
Навигация по Хустскому району (до р. 2020) Районный центер (в район не входить): Хуст
|