Буштино
Буштино — мѣстечко (од 1957) в Тячовском районѣ Закарпатской области Украины.
Мѣстечко Украины
Буштино
|
Административа
едітовати- Администрация до року 2020[2]укр.
- Буштинська селищна рада
- 90556, Закарпатська обл., Тячівський р-н,
- смт. Буштино, вул. Головна, 91
- тел. 03134 6-04-44
Од року 2020 створена Буштинска громада, в котрой ку Буштину прилучили 8 околичных сел.
Полога
едітоватиЛежить при вливѣ Тереблѣ в Тису, на сѣвер од верьхох Вигорлат-Гутинского пасма, о 8 км на запад од районного центру Тячово. Через Буштино бѣгне автодорога Ужгород – Рахово ай желѣзниця Чоп – Рахово.[3]
Етимология назвы
едітоватиПравдоподобно, же назва походить од румынского властного ймена Bustea.[4][5]
История
едітоватиПерва исторична упоминка датована роком 1373.[3][5][4] По поражцѣ повстаня куруцох (1711) зачав ся приток нѣмецкых колонистох, створившых во выходной части готаря колонию Буштинскый Гандал, котра стала ся центром розвою промысла и ремесел.[6] Обывателѣ в значной мѣрѣ жили з транспортованя соли и дерева до мадярской низины, покля прокладена ту в року 1872 желѣзниця им тот заробок не одняла.[3][4] Безроботя на переломѣ стороч было причинов значной миграции переважно да США и Канады, при котрой значна часть людей не вернула ся.[3]
В року 1910 Буштино, Bustyaháza мад., належало ку Тячовскому округу (Técsői járás) жупы Мараморош и мало 2053 обывательох русинской, нѣмецкой и мадярской народности; пожычкову кооперативу, желѣзничну штацию, пошту и телеграф.[7]
В року 1930 (чехословацка доба) Буштино мало 2793 обывателѣ, з них 1814 Русины, 767 Евреи, 79 Чехы и Словаци, 59 Мадяре, 40 Нѣмцѣ, 7 — иншы, 27 — чужоземцѣ. Буштинскый Гандал мав 703 обывателѣ, з них 240 Евреи, 178 Мадяре, 128 Русины, 116 Чехы и Словаци, 11 Нѣмцѣ, 1 — иншый, 29 — чужоземцѣ. Село мало державны: нотарскый уряд, пошту, телеграф, телефон, жандарску станицю, лѣсорозробну дирекцию; школы: русинска (6 клас), чешска (5 клас) мадярска (1 класа).[8]
Промысловы и газдовскы объекты:[8]
- електрарня,
- велика державна пилярска фабрика,
- бензинпумпа,
- великый модерный млин,
- ферма на годовлю буволох.
17. марца 1939 в село вступило мадярске войско, обновивши стару границю Мадярского кральовства. Были репресованы активисты Карпатской Украины и комунисты. Коли в септембрѣ 1939 войско СССР забрало выходну Галичину и стало на мадярской граници, 42 обывателѣ Буштина, повѣровавши совѣтской пропагандѣ, утѣкли до УССР и были там репресованы; майже половка з них не пережила лагры и наступно войну.[6]
22. октобра 1944 з приходом Червеной армады зачала ся украинска доба истории Буштина. На базѣ лѣсорозробной дирекции створеный лѣсокомбинат намного росширив асортимент продукции, од року 1955 зачали правити и бутор.[3] Лѣсокомбинат став ся не лем найвекшым роботодательом (2400 замѣстнаных), але тыж реализовав великы социалны програмы. В року 1962 была на територии 7 га створена минизоо, де были представлены около 30 видох живины. Быв створеный музей лѣсоруба, взятый под дозор и утриманя дендропарк з понад 120 видами рѣдкостных ростлин (1969), отвореный санаторий лѣсокомбинату и дѣтскый табор Тиса (1970), котрый зыскав славу «Закарпатского Артека» и принимав рекреантох не лем з цѣлого СССР, але и з Чехословакии, Мадярщины, Румынии. В року 1984 середня школа Буштина достала новый модерный будинок про 1200 ученикох и 100 педагогох.[6]
Днешность
едітоватиПо року 1991 вельо з того, чим ся пышило Буштино, упадать. Ку выможеностям днешной добы належить герб и прапор, затверджены в року 2002, и 11 выбудованых церков.[9][6]
Окрем традичного хоснованя богатств лѣсу од року 2022 ведуть роботы, жебы зачати копаня соли з мѣстного найдища.[10]
Вызнамны родаци
едітовати- Василь Комендарь (1926–2015), ученый-биолог, активный охранитель екологии Карпат
Жерела и одказы
едітовати- Bustyaháza //Révai nagy lexikona. 4. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1912. С. 140.
- Sebestyén Zsolt. Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. ISBN 978-615-5097-53-9мад.
- Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 укр.
- Копинець, Дмитро: Селище Буштино вчора і сьогодні. 2007 Одчитане 2021-03-15
- Юрій Лівак (2010-07-07). На Закарпатті унікальний Буштинський парк відданий під сільськогосподарські ділянки… (по украинскы). https://zakarpatpost.net/2010/07/07/na-zakarpatti-unikalnyj-bushtynskyj-park-viddanyj-pid-silskohospodarski-dilyanky/. [перевірено 2021-03-15].
- Міщенко С. О.: Буштина // Історія міст і сіл України. Закарпатська область / Тронько П. и др. (ред.) — К. 1969. [2] укр.
- Облікова картка Буштино на сайтѣ Верховной рады Украины укр.
Референции
едітовати- ↑ https://web.archive.org/web/20220704164521/https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Облікова картка
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Міщенко С. О.
- ↑ 4,0 4,1 4,2 Lajos Mihály (2011-05-06). Magyarok Bustyaházán (по мадярскы). Kárpátalja. http://www.karpataljalap.net/?q=2011/05/06/magyarok-bustyahazan. [перевірено 20170212].мад.
- ↑ 5,0 5,1 Sebestyén Zsolt, с. 34.
- ↑ 6,0 6,1 6,2 6,3 Копинець Д.
- ↑ Révai nagy lexikona
- ↑ 8,0 8,1 Достал Я., с. 227.
- ↑ Юрій Лівак
- ↑ Першу сіль обіцяють за п'ять місяців: на Закарпатті готують бурові майданчики на соляному родовищі, яке замінить Артемсіль. 23 вересня, 2022. https://zahid.espreso.tv/pershu-sil-obitsyayut-za-pyat-misyatsiv-na-zakarpatti-gotuyut-burovi-maydanchiki-na-solyanomu-rodovishchi-yake-zaminit-artemsil. [перевірено 2023-07-21].укр.
Навигация по Тячовскому району Районный центер: Тячово
|