Штефан Бандера
Штефан Бандера або Степан Бандера (укр. Степан Андрійович Бандера, Штефанко; *1. януара 1909, Старый Угринов, Австро-Угорьско (теперь Івано-Франківска область, Україна) — †15. октобра 1959, Мнихів, Баварія, НСР) — україньскый політічный актівіста, ведучій ідеолоґ і теоретик україньского націоналістічного руху XX. стороча, по розколї Організації україньскых націоналістів быв ведучій політічного пруду ОУН-Б.
Штефан Бандера | |
---|---|
Степан Бандера | |
Чинность | політік, терорист |
Горожанство | Западноукраинска людова република, Рѣчь Посполита II., Австро-Угорьско, апатрид |
Уроджѣня | 1 януара 1909 |
Упокоеня | 15 октобра 1959 Мнихів[1] |
Причина смерти | інтоксикація |
Похованя: Вальдфрідгоф 267227530
| |
Ошкола | Національний університет «Львівська політехніка» |
Партія | |
| |
Отець | Андрій Бандера |
Мати | Мирослава Бандера |
Брат, сестра | Бандера Василь Андрійович, Бандера Олександр Андрійович, Бандера Оксана Андріївна, Бандера Богдан Андрійович |
Діти | Бандера Андрій Степанович |
Награды | |
Орден Держави | |
Штефан Бандера на Вікіскладѣ VIAF:47555648; GND:118652303; LCCN:n85365513; FAST:201606; BNF:169791907; NLKR/NLC:jo2003168037; OL:OL1584939A; ЕСУ:40247; ЕІУ:Bandera_S;
|
Біоґрафія
едітоватиШ. Бандера ся народив у роцї 1909 у Старым Угринові у Галичі, котра в тым часї належала до Австро-Угорьска. По завершіню Польско-совєтьской войны тота часть Галичі належала Польску. Під час Другой світовой войны быв триманый в нїмецьком концлаґру, де загынули два ёго браты. Ш. Бандера быв усмерченый 15. октобра 1959 в Мнихові аґентом КҐБ.
Годночіня
едітоватиЗакы Штефана Бандера є в Українї — головно у западных частёх і Кієві — вниманый як герой - боёвник за незалежну Україну[2], у даякых сосїдных штатох як і в части людности Україны є вниманый неґатівнї.[3][4][5] Декрет президента В. Ющенка о вызнаменаню Бандеры титулом Героя Україны зостав одхыленый правомочным присудом Окружного Административного Суда в Донецьку (2. апріль 2010).[6] Веце як рок по тому, коли В. Янукович быв президентом, Высшый Административный Суд Україны одверг касацию В. Ющенка и др., и лишив на силї присуд Донецького суда (2. авґуст 2011).[7]
Референції
едітовати- ↑ Німецька національна бібліотека; Державна бібліотека в Берліні; Баварська державна бібліотека; Австрійська національна бібліотека (по de), Gemeinsame Normdatei, Wikidata Q36578, https://gnd.network/, [перевірено 31 децембер 2014]
- ↑ Проспект Бандеры в Кієві
- ↑ Bandera už nie je ukrajinský hrdina
- ↑ W oparciu o istniejące dane naukowe – nie mówię tu o utrzymanych w sensacyjnym tonie różnych popularnych publikacjach – można mówić o liczbie około 100 tys. zamordowanych Polaków. Zapewne będzie to liczba trochę mniejsza, jednak proponuję używać sformułowania „około stu tysięcy”, bo być może w przyszłości postępujące badania naukowe pokażą, że ofiar jest o kilka-kilkanaście tysięcy więcej... [w:] Wołyński konflikt pamięci. Z dr. hab. Grzegorzem Motyką o bolesnej historii polsko-ukraińskiej rozmawiają Magdalena Semczyszyn i Filip Gańczak, „Pamięć.pl” 2012, nr 4-5, s. 17
- ↑ „W świetle przytoczonych liczb wydaje się, że straty polskie w wyniku akcji UPA wyniosły prawdopodobnie około 100 tysięcy zabitych (przy czym raczej nieco mniej, a nie więcej niż 100 tysięcy). Wszelkie podawane wyższe liczby – 150 czy wręcz 200 tysięcy ofiar – nie znajdują potwierdzenia w żadnych poważnych badaniach naukowych, a ich częste pojawianie się w mediach można tłumaczyć chyba tylko chęcią wywołania sensacji”. Grzegorz Motyka (historyk), Od rzezi wołyńskiej do akcji „Wisła”, Kraków 2011, ISBN 978-83-08-04576-3, s. 447. Ewa Siemaszko szacuje liczbę ofiar na 133 000, Ewa Siemaszko, Stan badań nad ludobójstwem dokonanym na ludności polskiej przez Organizację Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińską Powstańczą Armię, [w:] Prawda historyczna a prawda polityczna w badaniach naukowych. Ludobójstwo na Kresach południowo-wschodniej Polski w latach 1939–1946, Bogusław Paź (red.), Wrocław 2011, ISBN 978-83-229-3185-1, s. 341.
- ↑ Oficjalny komunikat kancelarii Prezydenta Ukrainy Wiktora Janukowycza Bandera pozbawiony tytułu bohatera Rzeczpospolita 12.01.2010.
- ↑ http://ua.korrespondent.net/ukraine/1246199-vasu-pidtverdiv-nezakonnist-prisvoennya-banderi-zvannya-geroya-ukrayini ВАСУ залишив в силі рішення Донецького ОАС.