Ціцак, Мигаль Иванович

Ціцак Мигаль Иванович (укр. Ціцак Михайло Іванович; род. 7. юна 1948, с. Имстичово, Иршавськый Район, Закарпатська область, УССР, СССР) — русиньскый поет, журналіст и редактор Иршавской районной новинкы "За нове життя".

Ціцак Мигаль Иванович
Народжіня	7 юна 1948(1948-06-07) Имстичово, Украинска ССР
Занятя	Поет, журналіст, педагог, редактор
Період	1977—2006
Дїти	3

Біоґрафія

Родився Мигаль Иванович Ціцак 7 юна 1948 року у селі Имстичово, присілок Левош. Кӯнчив УЖНУ, дале робив у Луковицькӯв, Иршавськӯв и у Виноградӯвськӯв школах, видячи його талант и жаданя учити когось чомусь новому, його пригласили на должность завідувучого редакціёв Иршавськой районной новинкы "За нове життя", на должность вӯн вступив у 1977 році, до 1992 року, дале вӯн робив єдным из редакторӯв, писав у слободный час вірші, наприклад наведеме вірш-сочуствіє о памняти Едіты Біксий-Світлик (по украйинськы)

«Ти в обіймах сирої землі,

Де ність болезні, ність печалі.

Та чому навкруг тебе сумні

Твої друзі дитинства повстали?

Ти своє вже, земне, віджила,

Дуже рано, ой як дуже рано!

Довго — довго у друзів твоїх

У серцях заживатеме рана.

Хай твій ангел-хранитель з небес,

(Його ім'я, земним нам, не знане),

Твою душу леліє й хранить

І вона хай до Бога пристане,

Прощавай, наша добра душа,

Твого серця скінчилася битва.

Нам, живим, відтепер по тобі

Залишається тільки молитва.»

Мигаль Иванович Ціцак быв автором многых статий и стінгазет, быв публічным лицём свого села, многократно выступав на публіці складавучи вірші и другы тексты по темі событія.

У 2006 році уйшов на пізнию айбо не лишив публіцістичну деятелность.

Файта

Мигаль Иванович мав 3 дітий и многых внукӯв, быв и є файный ґазда, має в'єдно из свойым сыном Ціцак Мироном Мигалёвичом великоє ґаздӯвство, жонатый, 7 юна 2024 року исполнило му ся 76 рокӯв.

Удкликованя

Тоты даны суть взяты из слӯв внукӯв Мигаля Ивановича:Ивана и Мирославы, статий Иршавской районной новинкы "За нове життя" и книгы Анны Орос «Моє рідне Імстичово».