Имстичово
Имсти́чово, укр. Імстичово — село в бывшом Иршавском районѣ (од року 2020 в Хустском) Закарпатской области Украины, на лѣвом березѣ рѣкы Боржава, оддалене о 12 км од Иршавы.[2]
Село Украины
Имстичово
|
- Администрация[1]укр.
- Імстичівська сільська рада
- 90134, Закарпатська обл.,Хустський р-н,
- с. Імстичово, вул. Центральна, 57
Од року 2020 входить до Бѣлковской громады.
Етимология назвы
едітоватиНазва славянского походжѣня, правдоподобно, од апелатива мѣстич (варощан, мѣстскый обыватель), або од властного имени того ж походжѣня, на што указуе тыж присвойный наросток -ово.[3]
История
едітоватиПерва исторична упоминка о селѣ датована роком 1351.[3][4]
16. юна 1654 обыватель Улашин в тестаментѣ одказав свою землю про монастырь, котрый монастырь пак быв основаный в року 1661 епископом Йоанникием Зейканом, тутешным родаком. В року 1748 там были лем три монахы, але в року 1772 епископ Бачинскый инициовав выставбу теперишного монастыря, а в року 1798 завершили выставбу мурованой Михайловской церкви и парохиалной церкви Рождества Богородицѣ. В року 1839 село обывали 847, а в року 1879 уже 1357 особ. З той добы ся заховала сельска печать, на котрой зображеный лев-сабляш.[4]
В року 1910 належало ку Верховинскому округу ( Felvidéki járás) жупы Берег, ай мало 1863 обывательох русинской и мадярской народности, желѣзничну заставку, пошту и телеграф в Бѣлках.[5]
В року 1930 зоз 2038 обывательох села были: Русины — 1906, Евреи — 124, Чехы и Словаци — 5, Мадяре — 1, чужоземцѣ — 2. Грекокатолицка парохия мала 1865 вѣрникы и муровану церкву Роздва Пр. Богородицѣ (1798). Грекокатолицкый монастырь ЧСВВ (1773) мав муровану монастырску церкву Св. Михаила (1798). Село мало русинску школу (5 клас). Фунговала узкоколейна желѣзниця, и в селѣ была заставка.[6]
В року 1969 в селѣ быв 2701 обыватель. Село мало дружство («земледѣлска бригада колгоспу «За нове життя»»), котрому придѣлили 1500 га землѣ, з того 620 га ораницѣ; културны инштитуции были: восямрочна, зачаточна ай вечерня середня школы, школа з интернатом, библиотека, клуб.[2]
Вызнамны родаци
едітовати- Петро Свѣтлик (1901–1973), подкарпатскый педагог и културный дѣятель.
- Иван Мурник (1945–1968) — советьскый солдат, солдат НКВД и учасник придушіня Празькой яри .
- Иоаникій Зийкан (?—1686) — русиньскый православный и униатськый пӯп, епископ Мукачовськой Епархиї.
Жерела и одказы
едітовати- Miszticze //Révai nagy lexikona. 13. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1915. С. 805.
- Sebestyén Zsolt: Bereg megye helységneveinek etimológiai szótára [1]
- Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 укр.
- Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 укр. С. 92. [2]
- Тронько П.: Імстичеве //Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. Сс. 336 – 337.укр.
- Облікова картка Імстичово на сайті Верховної ради України (по украинскы). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=11238. [перевірено 2021-03-13].