Имсти́чово, укр. Імстичовосело в бывшом Иршавском районѣ (од року 2020 в Хустском) Закарпатской области Украины, на лѣвом березѣ рѣкы Боржава, оддалене о 12 км од Иршавы.[2]

Село Украины
Имстичово
 
Герб
Держава Украина
Область Закарпатска
Еврорегион Карпаты
Громада Бѣлковска
Координаты 48°17′43″ с. ш. 23°11′49″ в. д. / 48.295278° с. ш. 23.196944° в. д. (G) (O) (Я)
Розлога 0,205 км²
Надморска вышка 251 м
Обывательство 2729[1] особ (2001)
Часова зона UTC+2, влѣтѣ UTC+3
Телефонный код +380-3144
Поштовый индекс 90134
КОАТУУ 2121984401
Имстичово (Украина)
Имстичово
Администрация[1]укр.
Імстичівська сільська рада
90134, Закарпатська обл.,Хустський р-н,
с. Імстичово, вул. Центральна, 57

Од року 2020 входить до Бѣлковской громады.

Етимология назвы

едітовати

Назва славянского походжѣня, правдоподобно, од апелатива мѣстич (варощан, мѣстскый обыватель), або од властного имени того ж походжѣня, на што указуе тыж присвойный наросток -ово.[3]

История

едітовати

Перва исторична упоминка о селѣ датована роком 1351.[3][4]

16. юна 1654 обыватель Улашин в тестаментѣ одказав свою землю про монастырь, котрый монастырь пак быв основаный в року 1661 епископом Йоанникием Зейканом, тутешным родаком. В року 1748 там были лем три монахы, але в року 1772 епископ Бачинскый инициовав выставбу теперишного монастыря, а в року 1798 завершили выставбу мурованой Михайловской церкви и парохиалной церкви Рождества Богородицѣ. В року 1839 село обывали 847, а в року 1879 уже 1357 особ. З той добы ся заховала сельска печать, на котрой зображеный лев-сабляш.[4]

В року 1910 належало ку Верховинскому округу ( Felvidéki járás) жупы Берег, ай мало 1863 обывательох русинской и мадярской народности, желѣзничну заставку, пошту и телеграф в Бѣлках.[5]

В року 1930 зоз 2038 обывательох села были: Русины — 1906, Евреи — 124, Чехы и Словаци — 5, Мадяре — 1, чужоземцѣ — 2. Грекокатолицка парохия мала 1865 вѣрникы и муровану церкву Роздва Пр. Богородицѣ (1798). Грекокатолицкый монастырь ЧСВВ (1773) мав муровану монастырску церкву Св. Михаила (1798). Село мало русинску школу (5 клас). Фунговала узкоколейна желѣзниця, и в селѣ была заставка.[6]

В року 1969 в селѣ быв 2701 обыватель. Село мало дружство («земледѣлска бригада колгоспу «За нове життя»»), котрому придѣлили 1500 га землѣ, з того 620 га ораницѣ; културны инштитуции были: восямрочна, зачаточна ай вечерня середня школы, школа з интернатом, библиотека, клуб.[2]

Вызнамны родаци

едітовати

Жерела и одказы

едітовати
  • Miszticze //Révai nagy lexikona. 13. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1915. С. 805.
  • Sebestyén Zsolt: Bereg megye helységneveinek etimológiai szótára [1]
  • Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5 укр.
  • Федака, Сергій. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. "Ліра". Ужгород, 2014. ISBN 978-617-596-158-2 укр. С. 92. [2]
  • Тронько П.: Імстичеве //Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. Сс. 336 – 337.укр.
  • Облікова картка Імстичово на сайті Верховної ради України (по украинскы). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=11238. [перевірено 2021-03-13]. 

Референции

едітовати
  1. 1,0 1,1 Облікова картка
  2. 2,0 2,1 Тронько П.
  3. 3,0 3,1 Sebestyén Zsolt, с. 98.
  4. 4,0 4,1 Федака С.
  5. Révai nagy lexikona
  6. Достал Я., с. 76.