Харьков (укр. Харків) — мѣсто в Украинѣ. Мать 1 440 000 жытельох. Первый раз ся споминать в року 1654. Индустриалный, научный центер и важный транспортный узел.

Харьков
укр. Харків

Ерб Прапор
герб Харкова Прапор Харкова
Центер мѣстаЦентер мѣста

Основны інформації
50°00′N 36°13′E / 50.000°N 36.217°E / 50.000; 36.217
КраїнаУкраїна
РеґіонХарківска область
КрайУкраина
Админцентр дляХарківська міська громада
Засноване1654
ЗасновникОлексій Михайлович
Перша змінка1552
Статус містаз 1654 року
Жытелїв 1 435 825
Розлога 306 км²
Густота населїня[d] 4 692 особ/км²
Поштовы індексы61000–61499
Телефонный код572
Часова зонаUTC+2, UTC+3
Надморьска вышка 120 м
Водный обєктХарьков
Подїл 9 районы
Назва жытелївхарків'янин, харківець, Kharkivite, харьковчанин, charkiviti, ĥarkivano
Братьскы містаБолонья, Брно, Цетинє, Цинциннаті, Дауґавпілс, Ґазіантеп, Цзінань, Каунас, Кутаїсі, Лілль, Нюрнберг, Познань, Рішон-ле-Ціон, Тяньцзінь, Варшава, Варна, Тырнава, Порту, Тбилиси, Марибор, Ченстохова, Турку, Люблін, Альбукерке
Історіяісторія Харкова
СтанціяХарьков
Мапа
Містьскый уряд
Адреса 61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37
Вебова сторінка http://www.city.kharkov.ua/
Пріматор Игорь Терехов

VIAF:146579428;GND:4009782-1;OSM:3154746;

История едітовати

Харьков быв главным городом УССР де факто од 25. децембра 1917, потвержденый де юре в том статусѣ 10. марца 1919 и зоставав ним до 24. юна року 1934. В часѣ коли быв главным городом, розбудововав ся найинтензивнѣйше и слѣды того суть спозначны доднесь.[1]

В августѣ року 1934 якраз в Харьковѣ быв створеный Сполок совѣтскых писательох Украины (ССПУ), хоть на тот час город уже стратив статус главного. Але неофициалный титул «первый главный город» захранив доднесь.

Полога едітовати

 
 
Харьков
Харьков, Украина

Харьков лежить на выходѣ Украины при сутоку рѣк Харьков, Лопань и Уда, што належать базену Сѣверского Донця. Важный желѣзничный, автодорожный и воздушнотранспортный узел.[2][3]

Вызнамны родаци едітовати

Жерела и одказы едітовати

  • Енциклопедія українознавства. Словникова частина в 11 т. / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. Том 9.
  • Трёшников А. Ф. Географический энциклопедический словарь: Географические названия. /Гл. ред. А. Ф. Трёшников. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. энциклопедия, 1989.— 592 с. ISBN 5-85270-057-6русс.

Референции едітовати

  1. Кубійович В., том 9, сс. 3549–3556.
  2. Трёшников А. Ф., с. 525.
  3. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МІСТА ХАРКІВ. 2015-12-12. http://ukrssr.com.ua/khark/rozvitok-mista-harkiv. [перевірено 2022-05-10]. 
  4. 4,0 4,1 В. Л. Маслійчук. Харків. in Смолій В. та ін. // Енциклопедія історії України : у 10 т. Інститут історії України НАНУ. Т. 10 Т–Я. Київ: Наукова думка, 2013. C. 350. ISBN 978-966-00-1359-9. укр.
  5. Кернесу і Комаровському присвоїли звання Почесний громадянин Харкова — міськрада. Archived from the original on 24 Feb 2022. https://web.archive.org/web/20220224220458/https://nv.ua/ukr/ukraine/events/gennadiy-kernes-eksmeru-prisvojili-zvannya-pochesniy-gromadyanin-harkova-novini-ukrajini-50171328.html. [перевірено 2023-05-29]. укр.