Харьков
Харьков (укр. Харків) — мѣсто в Украинѣ. Мать 1 300 000 жытельох. Первый раз ся споминать в року 1654. Индустриалный, научный центер и важный транспортный узел.
| Харьков | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| укр. Харків
| |||||
| |||||
 Центер мѣста
| |||||
|
| |||||
| Основны інформації | |||||
| 50°00′N 36°13′E / 50.000°N 36.217°E | |||||
| Країна | Україна | ||||
| Реґіон | Харківска область | ||||
| Край | Украина | ||||
| Админцентр для | Харківська міська громада | ||||
| Засноване | 1654 | ||||
| Засновник | Олексій Михайлович | ||||
| Перша змінка | 1552 | ||||
| Статус міста | з 1654 року | ||||
| Жытелїв | 1 300 000 | ||||
| Розлога | 306 км² | ||||
| Густота населїня[d] | 4 692 особ/км² | ||||
| Поштовы індексы | 61000–61499 | ||||
| Телефонный код | 572 | ||||
| Часова зона | UTC+2, UTC+3 | ||||
| Надморьска вышка | 120 м | ||||
| Водный обєкт | Харьков | ||||
| Подїл | 9 районы | ||||
| Назва жытелїв | харків'янин, харківець, Kharkivite, харьковчанин, charkiviti, ĥarkivano | ||||
| Братьскы міста | Брно, Цинциннаті, Дауґавпілс, Каунас, Кутаїсі, Нюрнберг, Познань, Рішон-ле-Ціон, Тбилиси, Люблін | ||||
| Історія | історія Харкова | ||||
| Станція | Харьков | ||||
 | |||||
| Містьскый уряд | |||||
| Адреса | 61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37 | ||||
| Вебова сторінка | http://www.city.kharkov.ua/ | ||||
| Пріматор | Игорь Терехов | ||||
|
VIAF:146579428;GND:4009782-1;OSM:3154746; | |||||
История
едітоватиХарьков быв главным городом УССР де факто од 25. децембра 1917, потвержденый де юре в том статусѣ 10. марца 1919 и зоставав ним до 24. юна року 1934. В часѣ коли быв главным городом, розбудововав ся найинтензивнѣйше и слѣды того суть спозначны доднесь.[1]
В августѣ року 1934 якраз в Харьковѣ быв створеный Сполок совѣтскых писательох Украины (ССПУ), хоть на тот час город уже стратив статус главного. Але неофициалный титул «первый главный город» захранив доднесь.
Полога
едітовати
Харьков лежить на выходѣ Украины при сутоку рѣк Харьков, Лопань и Уда, што належать базену Сѣверского Донця. Важный желѣзничный, автодорожный и воздушнотранспортный узел.[2][3]
Вызнамны родаци
едітовати- Гнат Хоткевич (1877–1938), музикант, писатель, етнограф, историк, театралный дѣятель.[4]
- Людмила Гурченко (1935–2011), артистка, спѣвачка, писателька мемуарох.[4]
- Евген Комаровскый (*1960), педиатр, популаризатор медицинскых знань, честный варощан Харькова (2021)[5].
Жерела и одказы
едітовати- Енциклопедія українознавства. Словникова частина в 11 т. / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. Том 9.
- Трёшников А. Ф. Географический энциклопедический словарь: Географические названия. /Гл. ред. А. Ф. Трёшников. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. энциклопедия, 1989.— 592 с. ISBN 5-85270-057-6русс.
Референции
едітовати- ↑ Кубійович В., том 9, сс. 3549–3556.
- ↑ Трёшников А. Ф., с. 525.
- ↑ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МІСТА ХАРКІВ. 2015-12-12. http://ukrssr.com.ua/khark/rozvitok-mista-harkiv. [перевірено 2022-05-10].
- ↑ 4,0 4,1 В. Л. Маслійчук. Харків. in Смолій В. та ін. // Енциклопедія історії України : у 10 т. Інститут історії України НАНУ. Т. 10 Т–Я. Київ: Наукова думка, 2013. C. 350. ISBN 978-966-00-1359-9.укр.
- ↑ Кернесу і Комаровському присвоїли звання Почесний громадянин Харкова — міськрада. Архівна копія з оріґінала зроблена 24 Feb 2022. https://web.archive.org/web/20220224220458/https://nv.ua/ukr/ukraine/events/gennadiy-kernes-eksmeru-prisvojili-zvannya-pochesniy-gromadyanin-harkova-novini-ukrajini-50171328.html. [перевірено 2023-05-29].укр.