Користувач:Harej/sandbox

Иван Франко, укр. Іван Франко, *27. август 1856 — 28. май 1916) — украинскый поет, прозаик, драматик, публициста, перекладатель, ученый и политичный дѣятель.

Биографичны податкы

Отець му быв Яков Франко, заможный селянин, ковач, а мати Мария Кульчицка зо схудобнѣлой дробной шляхты, роду Сас.

Од молодых рокох Франко зачав писати вершы и драмы. В року1875 поступив на универзиту в Лембергу (днесь Львовска народна универзита Ивана Франка), де ся став социалистом и сполупрацовав з политичныма и литературныма журналами и популистичныма новинками. Активна политична ангажованость, арешт и наступна тюремна вязба перервали его штудии, котры наконець завершив на Вѣденьской универзитѣ в року 1891. Во своих позднѣйшых роках быв вецей критичный ку марксистичному социализму и став на позиции украинского национализма.

На честь Ивана Франка в року 1962 город Станислав быв перейменованый на Ивано-Франковск, в року 1944 районный центер Янов перейменоване на Ивана Франка, Яновскый район на Ивано-Франковскый, в роках 1952–2009 его родиско Нагуйевичѣ называло ся Ивана Франка (село).

Творба

Прозаукр.

• «Борислав. Картини з життя підгірського народу» (Львов, 1877);
• «Галицькі образки» (Львов, 1885);
• «В поті чола. Образки з життя робучого люду» (Львов, 1890);
• «Obrazki galicyjskie» (Lwów, 1897);
• «Коли ще звірі говорили. Казки для дітей» (Львов, 1899);
• «Полуйка і інші бориславські оповідання» (Львов, 1899);
• «Сім казок» (Львов, 1900);
• «Староруські оповідання» (Львов, 1900);
• «Добрий заробок і інші оповідання» (Львов, 1902);
• «Панталаха і інші оповідання» (Львов, 1902);
• «Малий Мирон і інші оповідання» (Львов, 1903);
• «З бурливих літ» (Львов, 1903);
• «Маніпулянтка і інші оповідання» (Львов, 1904);
• «На лоні природи і інші оповідання» (Львов, 1905);
• «Збірник творів» (Київ, 1903—1905. Т. 1–3);
• «Місія. Чума. Казки і сатири» (Львов, 1906);
• «Батьківщина і інші оповідання» (Кыёв, 1911);
• «Панщизняний хліб і інші оповідання» (Львов, 1913);
• «Рутенці. Типи галицьких русинів із 60-тих та 70-тих рр. мин[улого] в[іку]» (Львов, 1913).

Поемыукр.

• «Ботокуди» (1880, 1893)
• «Замість пролога. Святовечірня казка» (1883)
• «Сучасний літопис» (1884)
• «Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 року»
• «Святий Валентій» (1885)
• «Ex nihilio. Монолог атеїста» (1885)
• «Панські жарти (Поема з останніх часів панщини)» (1887)
• «Смерть Каїна» (1888)
• «Лис Микита» (1890)
• «Бідний Генріх» (1891)
• «Пригоди Дон-Кіхота» (1891)
• «П'яниця (Староруська легенда)» (1893)
• «Цар і аскет. Індійська легенда» (1893)
• «Мандрівка русина з Бідою» (1893)
• «Абу-Касимові капці» (1895)
• «Похорон» (1897)
• «Легенда про святого Маріна» (1897—1914)
• «Іван Вишенський» (1898)
• «Великі роковини. Пролог, говорений перед ювілейною виставою „Наталки Полтавки“ в пам'ять столітніх відродин української народності» (1898)
• «Поема про білу сорочку» (1899)
• «Істар» (1899)
• «Сатні і Табубу» (1899)
• «Ор і Сирчан. Половецька історична сага» (1899; 1914)
• «Коваль Бассім. Арабська казка» (1900)
• «На Святоюрській горі» (1900)
• «Лісова ідилія» (1903)
• «Мойсей» (1905)
• «Страшний суд» (1906)
• «Терен у нозі» (1907; 1913—1914)
• «Кончакова слава. Пригоди із літ 1185—87» (1915)

Интересны факты

• Иван Франко быв атеиста, але дома го называли Мирон, бо вѣрили, же так може здурити Смерть и жити довже.
• Через свой политичный радикализм три раз быв в арештѣ, мусѣв перервати универзитны штудии, а цѣла его универзитна наука тягла ся 15 рокы.
• Наперек тому зыскав во Вѣдню званя доктора филозофии, а во Львовѣ выграв конкурз на мѣсто професора, але не быв допущеный до професорства через свою репутацию украинского националисты.
• Послѣдны 9 рокы живота быв парализованый и терпѣв на психичну хвороту, але продовжовав диктовати свои творы, котры записовав, переважно, его сын Андрѣй.

Жерела и одказы

• Ivan Franko. Encyclopedia Britannica. 23 Aug. 2021. https://www.britannica.com/biography/Ivan-Franko. [перевірено 2021-08-29]. англ.
• Ivan Franko //Encyclopedia of the life and works. Микола Жарких (Київ). https://www.i-franko.name/en/. [перевірено 2021-08-31]. англ.русс.укр.
• Н. С. Надъярных (2017). ФРАНКО. Большая российская энциклопедия. 33. Москва. pp. 537–538. https://bigenc.ru/literature/text/4735681. русс.
• Євген Чикаленко (1931). 10 квітня 1909. Щоденник (1907—1917). Львів: Кооператив ”Червона калина”. pp. 75–76. https://chtyvo.org.ua/authors/Chykalenko_Yevhen/Schodennyk_19071917_vyd_1931/. укр.