Кольчино

Ко́льчино авадь Ко́лчино (мад. Kölcsény) (укр. Кольчино) (словен. Kolčino) (пол. Kolczyno) (рум. Kolciîno) — варощик у Мукачовськӯм районови, Закарпатьской области, Украйины.

населений пункт, селище міського типу України Кольчино Кольчино

48°28'0"N, 22°46'0"E Держава Україна Админединка Мукачівскый район, Мукачовськый район, Кольчинська селищна громада • Закарпатьска область Высота центра 132±1 метер Водный обєкт Латоріця Население Часова зона UTC+2, літній час, UTC+3 Автомобильный код AO, КО / 07 Почтовый индекс 89636 Официальный сайт http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=29.06.2008&rf7571=11332 GeoNames:705462;

Історія

Варощик первый раз ся споминать у 1263 році.

1768 (можек, 1672) року — на території села Шелестово (ныні присілок Кольчина) ардяльскі князі Ракоці (ґазды Мукачова) сотворили первый на Пудкарпатю желізоплавилный завод, якый робив на містнӯв желізнӯв руді. Уробляв сільськоґаздӯвські знарядя, домашнёє инвентаря: січкарні, плугы, лопаты, мотыкы, гвозды, кухонні плиты, свічникы, млинкы. Продукцію заводу експортовали на рынкы Европы.

У кӯнци XIX стороча у Кольчинови построєна перва у Карпатьскому реґіонови гідроелектростанція (споєна из млином; дакотроє знарядя ищи до адде хранили ся на території базы припочинку нефтепровода «Дружба»).

1945 року, на місті старого залізоплавильного заводу, створено державний верстатобудівний завод імені Кірова, біля якого утворено штучне поселення з назвою Кірове, а 1960 року було приєднано до села Кольчино.

Присілкы

Кірово — бывшоє село, у Закарпатьскӯв области. Споєноє из селом Кольчино рішеням облисполнкома Закарпатьской области № 264 уд 13.05.1960 року.

Село первый раз ся споминать у 1945 році.

Нижня Визниця — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Кольчино.

Село первый раз ся споминать у 1484 році.

Шелестово — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Кольчино рішенням облвиконкому Закарпатської області № 264 від 13.05.1960 року.

Село первый раз ся споминать у 1693 році.

Обывательство

У селі на 2001 рӯк живе ~4400 людий, из них подля языка:

Язык	Процент
украйиньскый	94,08 %
словеньскый	2,56 %
руськый	2,20 %
мадярьскый	0,59 %
німицькый	0,27 %
білоруськый	0,02 %
болгарьскый	0,02 %
армяньскый	0,02 %
молдавскый	0,05 %
циганськый	0,02 %

Нынішньый вид церкви на її типирішнёму містови у Ужгородови.

Знамі Родаци

• Алфред фон Ґубіцкі (1887—1971) — ракуськый и німицькый офіцер, ґенерал танковых вӯйськ вермахта. Кавалер Рыцарьского креста Желізного креста.
• Балега Юрій Юріёвич (род. 1953) — російськый астрофізик, русин, доктор фізико-математичных наук (1995), член-кореспондент РАН (1997).
• Гопко Евґен Артурович (род. 1991) — німицькый футболіст русиньского происхождіня.
• Стрипськый Гіядор Миколаёвич.

Туристичны міста

• На схилі гори Тупча — три мустьєрські стоянкы.
• Городище ранньозалізного віку культури Голігради.
• На горі Жорнина — курганний могильник куштановицької культури.
• У 1874 році біля залізоливарного заводу знайдено римську монету імператора Траяна.
• Перший на Закарпатті залізоплавильний завод, який працював на місцевій руді.
• У Кольчині зведена перша у Карпатському реґіоні України гідроелектростанція, що поєднана з млином (рештки обладнання ще донедавна зберігалися на терені бази відпочинку нафтопроводу «Дружба»).
• Храм Покрови Пресвятої Богородиці (1882).

Удкликованя

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладі статі Кольчино на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене).

• Облікова картка на порталі ВРУ