Иван Пастелий

русинскый церковный и културный дѣятель, педагог, каноник, историк, поет

Иван Пастелий, мад. Pásztélyi Ioann; *21. януар 1741, Мала Пастиль, жупа Унг, Мадярске кральовство – †1799, Унгваррусинскый церковный и културный дѣятель, педагог, каноник, историк, поет.[1][2][3]

Иван Пастелий
Pásztélyi Ioann
Чинность каноник, историк, педагог
Горожанство Російска імперія
Уроджѣня януара 27., 1741(1741-01-27)
Мала Пастиль, жупа Унг, Мадярске кральовство
Упокоеня 1799
Унгвар,
Мадярске кральовство
Похованя Мукачово
 Иван Пастелий на Вікіскладѣ
GKG:/g/120ry1x8;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Биография

едітовати

Походив з родины священика.[2] Теологичне школованя достав в Унгварѣ, Будинѣ и Ягру.[4][1][2][3][5] Од року 1765 професор етикы Мукачовской духовной семинарии.[1][5] Позднѣйше священик в Гуменному, Хустѣ, каноник Мукачовской грекокатолицкой епархии.[4][1] В року 1787 епископ А. Бачинскый поклав го за генералного викаря новоствореного Пряшовского викариата з сѣдлиском в Кошицях.[1][5]

Але про Пастелия административна робота была беззначна и в року 1788 резигновав з того уряду. Яко каноник активно ся прилучив до бою за вывольнѣня Мукачовской грекокатолицкой епархии од патроната римокатолицкых бискупох Ягра.[5]

Найвекшым приносом Пастелия ку историчной науцѣ были его латинскоязычны роботы Historia Dioecesis Munkatsiensis (История Мукачовской епархии), яку М. Лучкай зашорив яко 5. том до своей 6-томной Истории карпатскых Русинох, пак De origine Ruthenorum (О походжѣню Русинох), рукопис котрой хранить ся в Державном архивѣ Закарпатской области.[4] В них обстоюе автохтонность Русинох и их право на самостатну диецезию.[5]

З поетичной творбы до нас дойшов лем верш Пѣснь пастыря душевнаго, познатый тыж яко Пѣснь Пастелия, котрый найскорше опубликовав М. Драгоманов в журналѣ Житє і слово, Львов, 1894, т. І, сс. 452–453. Верш написаный людовов бесѣдов, призвиско автора ся вычитуе з акростиха.[2][6]

Жерела и одказы

едітовати
  • Данилюк Д. Д.: Пастелій Іван (1741–1799) //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2011 Том 8. ISBN 978-966-00-1142-7 укр. с. 85 Одчитане: 25.01.2021
  • Ковач, Ф.: Пастелій Іван //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. С. 260.
  • Мишанич О. В.: Іван Пастелій //На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття.— Ужгород: Карпати, 1984 — 528 с. укр. Сс. 499–500.
  • Павленко Г. В.: Пастелій Іван // Павленко, Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : малий енцикл. слов. – Ужгород, 1999. – С. 136.
  • Иван Поп: Пастелий Иоанн (Pásztélyi Ioann) // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс. С. 295.

Референции

едітовати
  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Ковач, Ф.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Мишанич О. В.
  3. 3,0 3,1 Павленко Г. В.
  4. 4,0 4,1 4,2 Данилюк Д. Д.
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4 Иван Поп
  6. Пѣснь Пастелия. Одчитане 2021-01-25