Вилмош Ковач
Вилмош Ковач, мад. Kovács Vilmos; мад.*5. юн 1927, Гать, Подкарпатска Русь, Чехословакия – †13. новембер 1977, Будапешт, Мадярщина — подкарпатскый мадярскый поет и писатель, еден з найвызнамнѣйшых меджи Мадярами Украины.[1][2]
Вилмош Ковач | |
---|---|
Увидьте фото | |
Уроджѣня | Kovács Vilmos мад. юна 5., 1927 Гать, Подкарпатска Русь, Чехословакия |
Умертя | новембра 13., 1977 (50 р.) Будапешт, Мадярщина |
Занятя | поет, писатель, перекладатель |
Язык творох | мадярскый |
Народность | Мадяр |
Час творбы | 1955–1977 |
Жанры | поезия, проза |
Вызначны роботы | Holnap is élűnk, 1965 |
VIAF:38025054; GND:130411604; LCCN:nb2004307594; BNF:12929072f; OL:OL845291A; GKG:/g/11r80qg4r;
|
Биография
едітоватиПоходив з родины Емила Ковача, тесаря и мурника, члена КПЧ. Его мати, Борбала Ковач, родж. Качов, мад. Kacsó, умерла на туберкулозу, коли мав девять рокы (1936), а в року 1945 умер му ай отець. Зачаточну школу Вилмош выходив в родном селѣ (1933–1938), пак продовжив школный курз в Береговѣ (1938–1939) и закончив мукачовску торговелну академию (1939–1945). По закончѣню працовав книговодом Береговской заготконторы (1945–1947), в року 1948 — секретарь сельской рады в родном селѣ, од року 1949 — книговод, пак ведучый книговод Мукачовской городской даньовой службы. В року 1952 закончив вечерну украинску середню школу, а пак екстерно абсолвовав Львовскый финанчно-економичный инштитут (1952–1957). В року 1955, зоставаючи в статусѣ радника даньовой службы, ставать ся сполупрацьовником районной новинкы «Прапор Перемоги» и ведучым литературной групы при новинцѣ. В роках 1958–1971 редактор мадярской секции областного выдавательства «Карпати». Попри тому в роках 1966–1969 абсолвовав в Ужгородѣ универзиту марксизма, де зыскав диплому з одзнаков.[3][1][4]
Од року 1961 — член Сполку писательох Украины.[1][2]
Его роман Holnap is élűnk (И завтра будеме жити, 1965), появленый в добѣ помягку, выволав остры споры и гнѣв влады, а неодовго быв конфишкованый з библиотек и продажу. Его перестали выдавати, з великым трудом появлена в року 1968 поетична зберька стала ся его послѣдньов. В року 1971 мусѣв лишити роботу во выдавательствѣ и занимав ся лингвистико-историчныма згледованями. Родина жила на платню его жены, котра была учительков мадярской школы в Ужгородѣ, и на его нечасты гонорары од заграничных публикаций. Его здоровя ся показило, и од року 1974 просив ся одыйти до Мадярщины лѣчити ся. Наколи в року 1977 так стало ся, хворота ся розмогла, и неодовго по прибытю до Будапешту умер, маючи лем пятьдесять рокы. Тото вшитко приспѣло ку тому, же В. Ковач и его творба стали ся симболичныма.[3]
Творба
едітоватиДебутовав в року 1955 яко поет, писав по мадярскы.
- Поетичны зберькы (вшиткы — Ужгород)
- Vallani kell (Не мож мовчати, 1957),
- Tavaszi viharok (Ярны бурѣ, 1959),
- Lázas a főld (Земля в неспокою, 1962),
- Csillagfénynél (При свѣтлѣ звѣзд, 1968).
- Проза
- Holnap is élűnk (И завтра будеме жити, Ужгород, 1965; Дебрецен и Ужгород, 1990)
Писав тыж повѣданя, робив переклады з русской литературы. В року 1963 московске выдавательство «Советский писатель» выпустило зберьку поезий В. Ковача «Весенняя буря» в товмачѣню по русскы.[1][2][4]
Роман о морално-етичных гледанях интелигенции Holnap is élűnk (И завтра будеме жити) мав великый резонанс, автор быв обвиненый з перекрученого зображѣня реалностей живота повоенного Закарпатя.[2][5]
Жерела и одказы
едітовати- Botlik József. A hűség csapdájában. Ungvár-Budapest: Intermix Kiadó, 2003. ISBN 963-9111-58-9. https://kárpátalja.net/magyarok/kovacs-vilmos/. [перевірено 2022-06-04].мад.
- Kovács Vilmos. // MAGYAR ÉLETRAJZI LEXIKON Főszerkesztő: Kenyeres Ágnes. http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC07165/08606.htm. [перевірено 2022-06-04].мад.
- Kovács Vilmos (1927–1977). // A magyar irodalom története, 1945-1975. Budapest: Akadémiai Kiadó, 1981-1990. https://kárpátalja.net/magyarok/kovacs-vilmos/. [перевірено 2022-06-04].мад.
- І. В. Хланта (2007): Ковач Вілмош Емілович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. С. 165
- І. В. Хланта (2013). Ковач Вілмош Емілович. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ.. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013.. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=7252. [перевірено 04.06.2022].укр.
Референции
едітоватиТоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Kovács Vilmos (költő) на мадярьскій Вікіпедії.