Відкрити головне меню

Василь Сочка-Боржавин (Боржавин - псевдоним) (*3. януар 1922, Берегово, втогдышнє Чеськословеньско - † 2010) - вызначный русиньскый історік літературы, педаґоґ, поет, есеіста, публіціста і културный діятель Русинів 20-го столітя.

ДїялностьРедагувати

По закінчіню руськой ґімназії в Хусті (р. 1940), зачав штудовати почас войны на Будапештаньскій універзіті, но закінчів аж Ужгородьску універзіту (р. 1950). Робив у редакчній колеґії ґазеты Закарпатська правда, быв бібліоґрафом Закарпатьской областной універзалной науковой бібліотекы, быв і ведучім одділіня Закарпатьского інштітуту здокональованя учітелів.

Писати зачав іщі на ґімназії, першу поетічну збірку, писану по російскы, выдав у 1940-ім році під назвов Горы и доля. У часі по паді комунізма Сочка брав єдну із найважніх ролей в русиньскім русі Підкарпатя. Быв співзасновательом і головов Обчества карпатьскых Русинів, быв членом Світовой рады Русинів при Світовім конґресі Русинів, брав участь на многых конференціях. Публіковав серію біоґрефій під назвов Будителі карпатськых русинов, зібрку русиньской поезії В подпескидных долинах і збірку нарисів і приговорив присвяченых русиньскій літературі під назвов Зазвонили в селѣ на вичурню.

ЖрідлаРедагувати

Екстерны одказыРедагувати