Александр Пушкин
Александр Серґеєвич Пушкин (російскы: Александр Сергеевич Пушкин; 26. мая / 6. юна 1799, Москва — 29. януара / 10. фебруара 1837[1], Петроград) — росийскый поет, прозаик і драматик. Быват признаваный за закладателя модерной росийской литературы.
Александр Пушкин | |
---|---|
Александр Сергеевич Пушкин | |
Orest Kiprensky - Портрет поэта А.С.Пушкина - Google Art Project.jpg | |
Уроджѣня | 26 мая 1799 Москва |
Умертя | 29 януара 1837 Санкт-Петербурґ •вогнепальна рана |
Погреб | Святогорський монастир |
Псевдоним | Александр НКШП, Иван Петрович Белкин, Феофилакт Косичкин, P., Ст. Арз. (Старый Арзамасец), А. Б. |
Занятя | поет, прозаїк, драматик, літературний критик, перекладатель, історік, прозаїк-романіст, лібретист, колекціонер книг, публіціста, писатель, дитячий письменник, драматург, есеїст, бретер, автор |
Язык творох | російскый , французькый |
Горожанство | Російска імперія |
Реліґія | Православіє |
Час творбы | 1814—1837 |
Жанры | проза, публіцістіка, критика, історичний роман, роман у віршах, розбійницький роман, повість, приповідка, п'єса |
Тренд | романтізм |
Батько | Пушкін Сергій Львович |
Матір | Пушкіна Надія Осипівна |
Брат, сестра | Ольга Сергіївна Павлищева, Лев Сергійович Пушкін |
Дѣти | Гартунг Марія Олександрівна, Пушкіна Наталія Олександрівна, Пушкін Олександр Олександрович, Пушкін Григорій Олександрович |
Influenced
| |
Вызначны роботы | Євгеній Онєгін, Капітанська дочка, Борис Годунов, Руслан і Людмила, Пророк (вірш), Казка про попа і наймита його Балду, Казка про рибака та рибку, Казка про мертву царівну та про сімох богатирів, Казка про золотого півника |
VIAF:66477450, 100017534; GND:118641816; LCCN:n80036579; FAST:52329; BNF:12007375v; NLKR/NLC:jn19990210513; OL:OL47908A; ЕІУ:Pushkin_O;
|
Жывот
едітоватиПоходив зо старого шляхтичного роду. Штудовав в Царьскім Селї на ліцеї про шляхтїцїв. Пушкін ся політічно анґажовав (сімпатізовав з декабрістами). Быв членом сполку Зелена лампа і Арзамас. Року 1820 одышов до выгнанства до южной Росії і в року 1823 до Одесы. В року 1825 му дозволили ся вернути і він одышов до Москвы де засновав часопис Московский Вестник. Року 1831 ся переселив до Петрограду де ся оженив з Наталіёв Николаёвнов Ґончаровов. Того самого року ся став урядником міністерства загранічных дїл.
Дня 8. фебруара 1837 ся Пушкін стрїтив в бої з піштолями з миленькым своёй жены і пізнїшым французькым діпломатом Ґеорґесом д'Антгесом. Тот быв швыдкішый і стрїлив Пушкіна до бріха. В страшных муках го привезли домів, де царїв особный лїкарь проголосив ёго статус за безнадїйный. Вмер о два днї пізнїше. О ёго родину ся постарав з дожывотнов рентов царь.
Референції
едітовати- ↑ датум подля юліаньского / ґреґоріаньского календаря
Ґалерія
едітовати-
Портрет од Василия Тропініна, 1827
-
Пушкин на испытї в ліцею, 1815, образ од И. Репина
-
Памятник в Парку Пушкина, Mexico City
-
Памятник на площи Пушкина, Москва
-
Памятник Пушкину во Відню
-
Памятник Пушкину, Düsseldorf
-
Памятник Пушкину в Квебеку
-
Памятник Пушкину в Мадридї
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.