Юрий Герц
Юрий Герц, *27. фебруар 1931, Лохово, Подкарпатска Русь, Чехословакия – †15. септембер 1992, Ужгород, Украина — русинскый малярь з Подкарпатя.[1][2]
| Юрий Герц | |
|---|---|
 Увидьте фото | |
| Чинность | художник |
| Горожанство | СССР, Україна |
| Уроджѣня | фебруара 27., 1931 |
| Лохово, Подкарпатска Русь, Чехословакия | |
| Упокоеня | септембра 15., 2012 (81 р.) Ужгород, Украина |
| Ошкола | Закарпатська академія мистецтв |
| Учительове | Йосиф Бокшай, Адалберт Ерделій, Федор Манайло |
| Учні | Микуляк Мирон Васильович |
| Членство | Народный сполок умѣлцьох Украины (1969) |
| Награды | |
| Заслуженый малярь Украины (1990) | |
 Юрий Герц на ВікіскладѣVIAF:305451351; LCCN:no2013125748; GKG:/g/11x98471t; ЕСУ:29361;
| |
В року 1955 закончив Ужгородске училище ужиткового умѣня, де его учителями были Йосиф Бокшай, Адалберт Ерделий, Федор Манайло. Член Сполку малярьох Украины (1969), Заслуженый умѣлець Украины (1990), Шевченковскый лавреат (1994), Народный умѣлець Украины (2003).
Творба
едітоватиБлискачый послѣдовник манайловской традиции духовности и людовости в малярствѣ. Майстер вельофигурных жанровых композиций. Пасионарный малярь народных вѣровань, обрядох, звычайох и бытя Карпатского краю. Умѣлець неповторного ай своефайтового многофаребного штилу, комбинуючого французскый поинтилизм, византскы рафинованы мозаикы и середновѣкы окенны витражы.[1][3]
В совѣтской добѣ его псевдомажорны полотна зображовали щастливый колгоспный живот, чим заспокоив потребы официалного соцреализму. В роботах, котры не были мальованы про публичность, Ю. Герц обертав ся ку карпатскому фолклору. В постсовѣтском периодѣ ся заглубив до верховинской тематикы, главно святочных традиций, яко колядованя на Роздво, вертеп итп.[1]
Шевченковску награду достав за цикл робот Фарбиста Верховина.[3]
- З творбы[2]
- Свято на Верховинѣ (1970)
- Пѣсня Верховины (1975),
- Карпатска земля, Верховина святочна (обадва 1979),
- Великодна ночь, Коляды (обадва 1980),
- Мукачово празднуе (1982),
- Стрѣберна свадьба (1983),
- Верховинскы молоды, Святый вечор (обадва 1985),
- Верховинцѣ, Роздвяный день на Верховинѣ (обадва 1990),
- Дерево живота (1991),
- Верховино, свѣтку ты наш (1993),
- Церква в Студеному, Свадебны спѣвы, Карпатска легенда (вшиткы 1994),
- Карпатскы переспѣвы, Верховинскый мотив (обадва 1997),
- Коляды на Верховинѣ (1998),
- Верховинска свадьба (1999),
- Колядникы (2000),
- Воскресѣня (2002),
- Моя Верховина (2003),
- Миколайовска церква (2004),
- Молоды (2005).
Жерела и одказы
едітовати- А. З. (26. 2. 2021). Недожытых 90 років русиньского маляря з Підкарпатя – Юрія Герца. http://www.cms3.rusynacademy.sk/?26-2-2021-Недожытых-90-років-русиньского-маляря-з-Підкарпатя-–-Юрія-Герца. [перевірено 2021-02-28].
- Мишанич О. В., Стельмах К. Є. (2016). Герц Юрій Дмитрович. // Енциклопедія сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29361. [перевірено 2021-02-28]. укр.
- Хланта І. В.: Герц Юрій Дмитрович // Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. С. 91