Х

Кіріліця
Юнікод (hex)
маюскул: U+0425
мінускул: U+0445
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ђ
Ѓ	Е	Ѐ	Ё	Є	Ж	З
З́	Ѕ	И	І	Ы	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	Н	Р	Њ
О	П	С	С́	Т	Ћ	Ќ
У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч	Џ
Ш	Щ	Э	Ю	Я	Ь	Ъ
Неславяньскы буквы
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ	Ӷ
Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ	Ԭ
Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ	Ԑ̈
Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ	Ӆ
Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ	Ӊ
Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ	О̆
О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃	Ӯ
Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ	Х̑
Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ	Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ	Ꚓ
Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄	Ӹ
Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́	Ӭ̄
Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄	Я̈
Ԙ	Ԝ	Ӏ

Х («хы») — буква кирилици, яка позначать звук [x]. Исе 26 буква русиньского алфавіта. Сперед голосных «є», «і», «ю», «я» (и иппен сперед «ь») читать ся ге ёго алофон — помнякшеный звук [xʲ].

Історія

Буква происходить уд старословяньскої буквы(«хѣръ», «хір»), яка у свою очерідь, наслідує грецьку буквуу Χ, χ (Хі) візантійського унціала. У глаголици мала написаня , у кириличнӯв и глаголичнӯв буквенӯв цифірі мать числовоє значеня 600.

Удкликованя

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Півторак Г. П. Х // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

• X // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.