Ребус — главолам, в котром з помочов образкох закодована даяка сентенция, выраз або просто слово, свого роду языкова забава, де ся може выхосновати омонимия, омофония, роздѣлы межи писаньом и читаньом слова, иншы языковы явы. Ребусы суть познаты уже од старовѣку.

Простый ребус
Ребус з омофониев four (4) → for (про) в назвѣ фирмы Bus4you → Bus for you (Автобус про тебе)

Етимология едітовати

Слово "ребус" походить од лат. res (предмет, дѣло, факт) и в том припадѣ означать представлѣня понять не словами, а образками, фигурами, респективно композициями з букв, знакох и образкох. Поважуе ся, же тото означѣня появило ся з латинской фразы Non verbis sed rebus, што значить Не словами, а дѣлами.[1]

Елементы ребуса едітовати

Ребусы складують ся и читають ся подля заужитых правил. Тото суть лем основны з них:

  • ребус читать ся злѣва направо, згоры долов;
  • назва зображеного предмета читать ся в назывном падѣ еднины, а кедь предметох веце — множины;
  • зображеный предмет може мати веце назв, яку выбрати в том е гачик;
  • назва перевернутого предмета читать ся опачно;
  • кедь коло предмета стоять комы, од назвы ся одойме спереду або ззаду тельо букв, кельо ком;
  • при образку може быти зазначка, што треба зробити з дакотров буквов.

Понеже ребус — то забава языкова, в каждом языку можуть быти шпецифичны правила. Часто ся ку ребусу подавають и даякы помочны натякы и типы.

Жерела и одказы едітовати

Референции едітовати