Оляпка
Оляпка (Cinclus cinclus) є середнї великый співавый птах з родины Cinclidae.
Опис
едітоватиЄ о дакус меншый як шпак (Sturnus vulgaris), доростать до 18 цм, роспятя крыл мірять 26–30 цм. Мать завалисте тїло, курты крыла і хвіст. Фарбы суть переважно тмавобуры із світлишов головов і бріхом і выразнов білов грудёв. Дзёбак і ногы суть чорнявы, очі буры. Обі поглавя суть собі дуже подобны. Молоды птахы суть пак зверьха чісто сивы а на сподї тїла мають густе сиве смужкованя.
Голос
едітоватиСпів є выразный, куртый, черять флавтовы тоны з цверликавыма звуками. Співать ай в зимі. При розрушіню ся озувать драпавым проникавым „црііт“ а при ваблїню зясь острым „зіт зіт“.
Росшырїня
едітоватиРосшыреный є на россяглій теріторії Европы, в северозападній Африцї а югозападній а середнїй Азії. В залежности на єднотливых областях є будь сталый або перелїтный, европскы зимовища ся находять переважно на юго Шкандінавского півострова. Европска популація рахує 170 000–330 000 гнїздячіх парів.
Жыє вылучно в чістых на оксід богатых, швыдко течучіх водных токах, а то особливо у высшых надморьскых вышках.
Хованя
едітоватиЄ цїлорочно теріторіална. Належыть к дакілько мало співакам, якы годны плавати ай ся потапляти. Під водов выужывать своїх міцных крыл, на єдно понорїня там пак вытриме коло 5–10 секунд,[1] хоць суть знаёмы і понорїня 30 секундовы.[2] При потапляню мать заперты носовы дїркы а очі хоронены транспарентным очным вічком, знамым як джмурка. Лїтать лем над водов. Часто сидить на скалах, даколи сидать просто до воды, часто ся бродить в плытчінах. Тіпічне про ню є кучнутя, опередовшыткым тїсно перед одлечінём.
Страва
едітоватиЖывить ся передовшыткым водныма быдлами, найчастїше ларвами, присавками ітд. Дале ся в їй страві тыж обявують тыж і дорослы комары, малы рыбкы. Нагодов може іти і на суш а там глядать хробакы, мурянкы, стоножкы і павукы.[3]
Гнїздїня
едітовати
Молоды птахы поглавно дозрївають уж в 1. роцї жывота. Справила є моноґамна – пары суть вєдно і цїлый жывот – але была у нёй позорована і поліґамія. Самцї ся при наговаряню выразно озывають, без перестаня выставують білу грудь, потапляють ся і на конець своїм дружкам нукають жертя. Гнїздить од марца до юна, а то раз або двараз шторік. Гнїздо будують обомі родічі в дїрах берегів, на мостах, припадно і у вгодных будьках, часто лем дакілько центіметрів над водным зеркалом, чім суть значно нахылны к повіням. Іде о кулёву будову з моху із вступнов дїров на боку, котра мать спочатку діаметер дас 20 цм. Взглядом к тому, же але пар хоснує тото саме гнїздо ряд років а як треба все го добудує, може в конечній фазї мати діаметер аж пів метра.
В єдній покладцї бывать 4–5 світлых, 25,6 x 18,6 мм великых яєць, на котрых 16 денной інкубації мать участь чісто лем саміця. Самець ся бігом того часу стримує близко і обчас саміцї принесе їджіня, она собі про нёго але векшынов ходить сама і охаблять так гнїздо нестережене. О молодята, котры гнїздо опущають асі по 24 днях, ся старають уж обомі родічі. Далшых 10–14 днїв їх іщі кормлять мімо гнїздо.
Грозбы
едітоватиОгрожованый є предаторами, якыма суть передовшыткым хищі, куны ці грызець водяный, але і ничінём і забруджованём воды, повінями, якы можуть ничіти гнїзда а окремо тяжкыма зимами, котры ведуть к недостатку стравы.[4]
Одказы
едітовати
Референції
едітовати- ↑ Gerhard Creutz: Die Wasseramsel. Ziemsen Verlaґ Wittenberg 1986; ISBN 3-7403-0008-6 (нїмецькы)
- ↑ Urs N. Glutz von Blotzheim (1985): Handbuch der Vögel Mitteleuropas. Aula-Verlag, Wiesbaden. ISBN 3-89104-435-6, str. 958–1020 (нїмецькы)
- ↑ Jochen Hölzinger: Die Vögel Baden-Württembergs. Singvögel 1. Ulmer, Stuttgart, 1999, ISBN 3-8001-3493-4, S. 244−264. (нїмецькы)
- ↑ Hans-Günther Bauer & Peter Berthold: Die Brutvögel Mitteleuropas. Bestand und Gefährdung. AULA-Verlag, Wiesbaden 1997, ISBN 3-89104-613-8, str. 322–323 (нїмецькы)
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Skorec vodní на чеській Вікіпедії.