Мигаль Финцицкый

адвокат, литературный товмач, збератель народных спѣванок
(Напрямленый з Міхай Фінцицький)


Мигаль Финцицкый (мад. Fincicky Mihály; Унгчепель, жупа Унг, 22. септембер 1842Унгвар, 27. януар 1916) — быв адвокат, литературный товмач, збератель народных спѣванок и казок, варошскый голова Унгвара.

Мигаль Финцицкый

УроджѣняFincicky Mihály
септембра 22, 1842(1842-09-22)
Унгчепель, дн. Вельке Капушаны, Мадярске кральовство
Умертяянуара 27, 1916 (73 р.)
Унгвар, Мадярске кральовство
Занятямер Унгвара, фолклориста
Язык творохмадярскый
НародностьМадяр
ГорожанствоАвстро-Угорьско Австро-Мадярске
Час творбы1880–1894, 1904–1916
Вызначны роботыУгро-руськы народны казкы

Мемориална табла Финцицкого

Биография едітовати

Родив ся в мадярской родинѣ в валалику Унгчепель в жупѣ Унг, котрый валалик уж од року 1914 став ся частев мѣста  Вельке Капушаны (днесь то е улиця Чепель). Учив ся в Пряшовѣ, в Егерѣ, на Унгварской гимназии, пак на Будапештской универзитѣ, де року 1867 достав диплому правника. В Будапештѣ дебутовав з литературнов творбов яко товмач з русской литературы в часописѣ Pesti Hölgyi Divatlap.  Вернувши ся до Унгвару, практиковав як адвокат. Од року 1880 из едным перерывом аж до смерти быв мером Унгвара. Погребеный в Ужгородѣ, а на улици Духновича, ч. 23, еще ся заховала скромна партерова хыжа, в котрой жив до смерти.

Мигаль Финцицкый заслужив собѣ статус вызначной особы мѣст Вельке Капушаны и  Ужгород.

 
Родинный дом Финцицкого

Главны роботы едітовати

Русинскы етнографичны зберькы едітовати

Мигаль Финцицкый лишив за собов добру память у Русинов. Еще в своих молодых роках, главнѣ в 1860-х, организовав ентузиастов  на збераня русинского фолклора. Позберав 92 русинскы казкы и 339 спѣванок. Спѣванкы опубликовав (в товмачѣню по мадярскы) уже року 1870. В своих послѣдных роках потовмачив про публикацию 40 лѣпшых русинскых казок, але за живота не удало ся му их опубликовати.  Тоты были опубликованы в Будапештѣ року 1970 (A vasorrú indzsibaba), в украинском товмачѣню (и идеологичной переробцѣ) — в Ужгородѣ в рр. 1974 и 1975 (Таємниця скляної гори), по русинскы  во формѣ веб-книгы в року 2016 (Угро-руськы народны казкы). Оригиналы зберькы Финцицкого доднесь не найдены.

Иншы роботы едітовати

Року 1871 выдав властным накладом двохтомник своих товмачѣнь Orosz beszélyek (Русскы повѣданя). Окрем широко познатых авторов (Пушкин, Тургенев), Финцицкый зознамив мадярского читателя з непознатыма дотогды литераторами (Батюшков, Вяземскый, Давыдов, Державин, Жуковскый, Крылов, Ломоносов).

Финцицкый в меншом обсягу робив тыж товмачѣня зо словацкого и румынского фолклора.

Заслужуе на увагу в аспектѣ етнографии его робота Жупа Унг (Ung vármegye), котра достала мѣсто в  XVIII. томѣ енциклопедии Австро-Мадярска Монархия в словѣ и образѣ (Az Osztrák-Magyar Monarchia Írásban és Képben), выданом року 1900.

Жерела едітовати

Публикации Мигаля Финцицкого едітовати

  • Fincicky Mihály: Magyar-orosz népdalok. Pest, 1870.
  • Fincicky Mihály: A vasorrú indzsibaba. Kárpát-ukrajnai népmesék. Ortutay Gyula utószavával, Budapest, 1970.
  • Таємниця скляної гори. Закарпатські народні казки, зібрані Михайлом Фінцицьким. Вид. «Карпати», Ужгород, 1974. [1] [2]
  • Угро-руськы народны казкы. Зберька М. Финцицкого. Русинська Веб-книга. 2016. [3] [4]