Мирон Будински
Мирон Будински, *19. фебруара 1931, Руски Керестур – †2. юния 2018, Нови Сад — познати писатель и професор медзи Руснацами у Войводини.[1]
|
Мирон Будински | |
|---|---|
 Увидьте фото | |
| Уроджѣня | фебруара 19., 1931 Руски Керестур |
| Умертя | юна 2., 2018 (87 р.) Нови Сад |
| Погреб | Новосадски теметов |
| Занятя | писатель, професор |
| Язык творох | руски |
| Народность | Руснак |
| Родом | з Войводини |
| Горожанство | Сербия |
| Час творбы | 1948–1970 |
| Вызначны роботы | Воденїчка на стриберним потоку |
|
| |
Животопис
едітоватиМирон Будински ше народзел у Руским Керестуре 19. фебруара 1931. року. Оцец му бул познати друкарски роботнїк и вельорочни театрални аматер у Руским Керестуре. Мирон основну школу закончел у своїм валалє, а 1. класу нїзшей ґимназиї школского 1943/44 року у Ужгородзе. 2, 3. и 4. класу нїзшей ґимназиї зоз одличним успихом закончел у Руским Керестуре и бул ошлєбодзени од покладаня малей матури. Висши класи ґимназиї зоз вельку матуру закончел у Бачким Петровцу 1951. року, а Природно-математични факултет у Беоґрадзе 1955. року.[1]
Уж такой по законченю студийох, школского 1955/56 року, роби як професор у ґимназиї у Старей Пазови, а вец у индустрийней школи зоз практичну обуку од 1957. по 1960. рок. Од 1960. року постава асистент на Технїчним факултету у Новим Садзе и ту роби полни єденац роки. Потим роби як професор математики у ґимназиї у Србобранє од 1971. по 1973. рок. И, 1973. року, ше конєчно враца на место фахового сотруднїка на Технїчни факултет у Новим Садзе и ту остава по 1996. рок, кед одходзи до пензиї. Умар у новосадским шпиталю, после чежкей хороти, 2. юния 2018. року. Поховани 5. юния 2018. року на Новосадским теметове.[1]
Творчосц
едітоватиМирон Будински охабел вельки шлїд у рускей литератури, витвореней на войводинских просторох. Велї ґенерациї школярох у рамикох школскей лектири читали його „Воденїчку на стриберним потоку“, а його писнї и приповедки читали у „Пионирскей заградки“. Будински єден спомедзи перших пейцох руских писательох постал член Дружтва писательох Войводини од 1971. року. Було му то вельке припознанє за кнїжку сказкох за дзеци „Воденїчка на стриберним потоку“, єдину кнїжку на руским язику котра дожила три свойо виданя![1]
Старши любителє рускей литератури уж од 1948. року у календарох, а од 1952. року и у часопису „Шветлосц“ мали нагоду читац його поетски и прозни витвореня аж по 1970. рок, кед пре обєктивни причини престал активно сотрудзовац зоз руску периодику. Алє, його твори були и далєй заступени у наших антолоґийох, а обявйовани су и на сербским, словацким, українским, македонским и румунским язику. То найлєпши доказ же твори Мирона Будинского здобули тирвацу вредносц и достойне место у рускей културней скарбнїци.[1]
Источнїки и вязи
едітовати- Дюра Латяк (4. юний 2018). Умар Мирон Будински (1931-2018). Рутенпрес. https://www.ruskeslovo.com/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D1%80-%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD-%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8-1931-2018/. [перевірено 2021-02-18].