Луговый коник
Луговый коник (Anthus pratensis) є малый співавый птах з родины кониковых (Motacillidae).
_(10).jpg)
Опис едітовати
Є приближно велика дас як воробель (Passer domesticus), росте до довжкы 14-15 цм, роспятя крыл мірять 22-25 цм. Піря мать невыразне, зверьха сивобуре, на сподї кремово біле, з чорныма смужками на векшынї тїла. Світлишой фарбы суть тыж вонкашнї краї бурого хвоста і дві узкы смужкы на крылах. Очі і тонкый дзёбак мать тмавы, ногы з выразно довгым заднїм пазуром суть ружовы. Обі поглавя суть такых самых фарб.
Є дуже подобна о дашто векшому лїсовому конику (A. trivialis), якый мать о дашто менше выразне смужкованя, выразнїше зафарблїня на голові і куртшый заднїй пазур.
Найчастїше ся озывать острым, часто дакількораз повторяным „іст“. Співаючі самцї вылїтують з вывысшеного місця до вышкы, одкы потім помалы ся пущають назад долов.
Росшырїня едітовати
Гнїздить на россяглій теріторії северной половины Европы а в северозападній Азії, в меджах од юговыходного Ґроньска і Ісланду аж выходно по горы Урал а южно по середню Францію і Румунію; ізолованы популації екзістують тыж на Кавказї. Переважно є перелїтна із зимовищами в южній Европі, северній Африцї і югозападній Азії, птахы в Ірьску і Великій Брітанії але на своїх гнїздовищах перебывають цїлый рік, хоць ся переміщують на прибережа моря або до низин.[1][2]
Гнїздить на вогкых луках, пасовисках і в бажинах, через зиму жыє тыж в далшых тіпах одкрытой країны.
Еколоґія едітовати
Жывить ся передовшыткым хробачіноц і далшыма малыма безхырбетныма, особливо в зимі пак жере насїня і бобулї.[1][2]
В середнїй Европі гнїздить 1x аж 2x за рік од марца до авґуста. Гнїздо в подобі рослинами постеленой ямкы в земли будує добрї скрыте в густій веґетації. В єдній зношцї є пак 2-7 (найчастїше 3-5) світлых, буро флякастых яєць, на котрых сидять 11-15 днїв лем саміцї. Молодята, котры кормлять обомі родічі, суть пак опірены далшых 10-14 днїв. Луговый коник є тыж єден з найвызначнїшых гостителїв зозулї (Cuculus canorus).[1][2]
Чісленость едітовати
Европска популація виду є гадана на 7-16 міліонів гнїздячіх парів. Од року 1980 але выказує мірный пропад.
Підвиды едітовати
- A. p. whistleri Clancey, 1942 - северне Шкотьско, Ірьско.
- A. p. pratensis (Linnaeus, 1758) - решта ареалу росшырїня.
Одказы едітовати
Референції едітовати
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998). The Birds of the Western Palearctic (Concise Edition ed.). Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-854099-X. (анґліцькы)
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Hoyo, J. del, et al. (2004). Handbook of the Birds of the World, vol. 9. Barcelona: Lynx Edicions. str. 763. ISBN 84-87334-69-5. (анґліцькы)
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Linduška luční на чеській Вікіпедії.