Зяблик
Зяблик, березівка (Fringilla coelebs) є малый співак з родины вюрковых. Є шыроко росшыреный, жыє на вшыткых контінентах выходной півкулї а вдяка свому частому перебываню в тїсній близкости людьского обыстя є і добрї знамый. Самець є дякуючі свому зафарблїню напросто незамінительный. А наспак саміця є переважно невыразно бура із світло ружовым бріхом.
Зяблик є переважно насїняпожераючій, у молодять але грають вызначну ролю стравы і хробакы. Гнїздить в богатых кряках або на стромах, де собі будує углядне гнїздо масковане мохом а лишайником.
Опис
едітоватиЗяблик є великый дас як воробель, росте до 14 - 16 цм, роспятя крыл мірять 24,5 - 28,5 цм а важыть коло міджі 18 - 29 ґ. Мать релатівно тонке тїло, довгый хвіст і куртый міцный дзёбак тіпічный про насїняпожераючі птахы.
Самець є дякуючо свому характерістічному зафарблїню напросто незамінительный. В свадьбянім шатї мать ясно бурочервеный хырбет, ружовый спід тїла, синёсиве тимя, шыю і дзёбак а оливово зелену гудзіцю. При лїтаню і покою суть у обох поглавях тыж видительны дві выразны смужкы на крылах і хвостї. В простім шатї є самець дакус менше выразный і мать о дашто блядше піря, стале є але дуже характерістічно зафарбленый.
Саміцї суть цїлый рік небарз выразны, зверьха зеленосивы і спід тїла мають сивый з ружовым надыхом. Молоды птахы суть саміцям барже подобны, на розлуку од них але нe мають зеленавый хвіст.
Зяблик лїтать вовками, на земли підскакує або побігує.
Голос
едітоватиОзывать ся дуже часто і характерістічно, звычайно ясным пінк (в часї ваблїня) або тріф (знамым як "кликаня доджу"), як лїтать тыж знамым їп-їп а при вырушіню ці страху невыразным се-се-се-се.
Спів зяблика є шыроко знамый і твореный рядов звучный ясных тонів (в основі ррр-чафчафчафрайчак).Тырвать максімално пять секунд, за минуту го так самець може повторяти аж 10 ×. Навеце мать і 2 або 3 різны верзії а в різных частях світа є ёго подоба мінлива. Самцї звычайно наперед повторяють спів по іншых представителях свого виду, але обчас можуть одпослухати і голосы другый видів співаків.
Росшырїня
едітоватиЗяблик є дуже росшыреный співак, котрого отцюзнинов є Европа, Азія і Африка. Гнїздить практічно в цїлій Европі з выїмков Ісланду а найсевернїшой части Шкандінавії, в Asii засягує на западї аж по Афґаністан. Ізоловано гнїздить тыж в северній Африцї. Часточно є перелїтный, птахы із середнёй Европы на граніцї септембра і октобра міґрують напрямом до западной і юговыходной Европы, одкы ся назад зачінають вертати уж бігом марца.
Чоловіком быв зяблик заволоченый тыж до Австралії і на Новый Зеланд.
Жыє в цїлій рядї країн. Найчастїше жыє в лїсах, парках і загородах, де ся му нукають вгодны гнїздовы місця і легко доступна страва, по выгнїздїню ся тыж часто переміюує на господарьскы ґрунты, на берегы рік ці іншы одкрыты пространства.
Чісленость
едітоватиВ сучасній добі є зяблик з майже 220 000 000 екземпларами з найчісленїшых птахів Европы. Дуже россяглый мать і ареал росшырїня, котрый займять плоху велику дас 10 міліонів км². Дякуючі своїй чіслености є од року 2008 в Червенім списку IUCN офіціално рядженый міджі мало засягнуты виды і закля у нёго не были спущены жадны офіціалны охранарьскы актівіты.
Еколоґія
едітоватиЗяблик мімо часу гнїздїня, коли ся здружує до парів, жыє сам, през зиму і в громадї з другыма зернопожераючіма птахами. Стримує ся притім на стромах, але по страву векшынов лїтать долов на землю.
Страва
едітоватиНалежыть міджі зернопожераючі птахы, то значіть, же значну часть стравы у нёго суть насїня, у того виду конкретно аж три четвертины.
Предаторы
едітоватиЗяблик є про свою малу великость і богате росшырїня часто жертвов найрізнїшых предаторів. Дорослы птахы ся ставають часто жертвов ястрябовых хищів, сов і мачок, на яйцях і молодятах ся часто прижывлюють зясь птахы з родины вороновых.
Розмножованя
едітоватиСамець є в часї розмножованя силно теріторіалный і із свого теріторія выганять вшыткых можных самчіх конкурентів. Як нагварять саміцю, пелехать своє піря і увагу саміцї пробує путати ваблїнём і выставованём своёй ясно зафарбленой груди.
На будованю гнїзда, як зачінать уж в марцу, бере участь лем саміця. Звычайно є уміщене у вышцї 2 - 10 метрів на бочных конарях стромів або кряків і базовым матеріалом про ставляня суть рослины і корінкы, котры лїпить павучінами, з внутрїшнёй стороны го часто стеле пірками а з вонкашнёй гнїздо маскує лишайниками, мохом а часто і далшым мягкым матеріалом.
Шторік гнїздить раз або двараз, раз в меджах од апріля до мая, припадно в меджах од юна до юла. В каждій зношцї бывать 4 - 6 світлых, 19 × 14,5 мм великых яєць з рідкыма тмавыма фляками, на котрых сидить саміця сидить. Молодята ся лягнуть по 12 - 13 днях і наперед суть обомі родічами кормлены малыма безхырбетныма. Гнїздо опущають згруба по 13 - 14 днях.
Затля найстаршый зазначеный екземпларь ся у вольній природї дожыв цїлых 14 років.
Зяблик є єдным з трёх представителїв роду Fringilla.
Росшыреный є в дакілько підвидах, їх чісло не є але усталене. Найчастїше їх бывать спомянутых 7 - 8.
Референції
едітоватиТоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Pěnkava obecná на чеській Вікіпедії.