Гумор, з лат. (h)umor вогкость, текутина[1] — є тіп емоції, способность чоловіка, річей або сітуації выкликати почутя забавлїня в другім чоловікови і комплет способів, як тото забавлїня, часто спроваджане сміхом, выкликати.

З гумором є узко звязаный щірый сміх,
важным предпокладом є тыж соціална інтеракція

Понятя оріґінално описовало темперамент єдинця, якый ся подля антічных представ складав із штирох основных тїлесных текутин (humores). З гумором є узко звязаный щірый сміх.

Точна дефініція гумору є проблематічна, не є ани ёго зъєдинена, обще узнана теорія. Теріов комічна ся занимав напр. Зіґмунд Фройд (в дїлї Фіґлї і їх одношіня к несвідомости).

Чертами гумору суть незмыселность і момент несподїванкы. Важным предпокладом є тыж соціална інтеракція. В гумору приходить холем єдна з участненых сторон к (выдуманій) шкодї ці стратї.

Повязаны статїРедагувати

ЖрідлаРедагувати

  • Słownik łacińsko-polski. Opracował Kazimierz Kumaniecki. — Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1984. ISBN 83-01-03531-5 Ss. 237, 518.

РеференціїРедагувати

  1. Słownik łacińsko-polski

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Humor на чеській Вікіпедії.