Гептархія
Гептархія — період в старовіцкій історії Анґлії, котрый ся начав коло 500 року з утворення кілкох анґлосаксоньскых держав на югу Брітаньскых островів і закінчив ся в 850 році установленям «даньского права». До зачатку VII ст. сотворилось 15 дрїбных анґлосаксоньскых племінных княжеств. У резултатї борьбы, у яків они постійно бывали, сформовало ся 7 королівств: Кент, на крайнім юго-выходї, заснованый ютами (455 р.); Суссекс (477 р.), Уессекс (491 р.), і Ессекс (527 р.) — у южнїй ті юго-выходнїй частині острова, засновані саксами; Выходна Анґлія на выходї (593 р.) і Нортумбрія на северї (605 р.) — анґлами; Мерсія (585 р.) в центрі Брітанії — анґлами і саксами спільно.
