Велика Украйина

Вели́ка Укра́йина (укр. Велика Україна) — ірредентисташска політична концепція. Термін «Велика Украйина» быв первый раз хоснованый у трудах Грушевського. У началі 1918 року М. Грушевськый писав, што, удділивши ся уд Російськой Рішы, «украйинці» получили возмогу творити не леш «слободну и независну Украйину», но и «Украйину Великую», великую не територіёв, ци богатством, авадь господством над другыми, а вышше всёго, «соціално-моралными цінностями», воплощіням котрых мали были быти «высока» наука, култура, искуство. У ёго представліню, Велика Украйина мада была стати «палладіумом демократическых вольностий» и «аренов націоналного розуміня». Въедно из «украйинцями» у ню̄в, мавучи права автономії, слободно жили бы другі наццоналности. У дальнійшӯм, пуд терміном Велика Украйина пуднимало ся иппен инноє: сформулованое украйинськыми політическыми діятелями представліня за Украйину из бӯлшыв територіёв и вплывом, чим современна, котра має охватывати усі «укра́йиньскі» етніцькі території.

Велика Украйина
Є єдным из	Іредентизм, great homeland
Дата створення / заснування	1904
,
Засновник	Міхновський Микола Іванович
Держава	Україна, Кубань, Кубанська Народна Республіка, Донщина, Подністров'я, Берестейська земля
Робочий список проєкту Вікімедіа	Вікіпедія:Проєкт:Україна
Основна катеґорія за темов	Category:Ukrainian irredentism

Адмінистративно-територіалноє діленя Украйиньского Штата. Зелена пунктирна лінія — територіалны претензії по «украйиньскому» обывательству на тых землях.

Границі Украйины, заявлены делеґаціёв УНР на Паризькӯв мирнӯв конференції (1919—1920)

Історія украйиньского ірредентизма

Дисять заповедий Украйиньской народной партії были сформулованы її лідером Николаём Міхновскым у 1904 році.

Эти заповеди были своего рода кодексом партии. Они призывали ид построєню «єдиной, неділимой, уд Карпат до Кавказа самостойной, слободной, демократицькой Украйины — республікы робочых людий».

Состав реґіонӯв «Великой Украйины»

Украйиньскый ірредентизм предполагав припой територій на выходови, северови и западови, потӯм вошедшых у состав РФ, Польска, Мадярщины, Словеньска, Ґрузії, Білоруси, Молдавії, Румыниї и територій ныні зайнятых «Украйинов»:

• Стародубщина и Сіверщина, ид северови уд Черніговщины;
• Выходна Слобожанщина, юго-выходны дарабы Курьской, Білгородьской и Воронезькой областий:
• Донщина, северо-западна часть Ростовськой области;
• Кубань и Ставрополя.

На западови же, исі реґіоны включавуть:

• Подністровье, лівый берег Дністра у Молдавії (Придністровье (de facto) / западна Молдавія (de jure));
• Пряшӯвська Русь, северо-выходна часть Словеньска: Пряшӯвськый край, Кошицькый край, заселеный у векшыні Русинами;
• Пудкарпатя, ныні Закарпатьска область Украйины, у якӯв ~90% людий были Русины.
• Юго-выходна територія Польска: в удношіню Любліньского и Пудкарпатьского воєводств;
• Закерзоня и Перемышльщины: Лемковина (Лемко-Русиньска Републіка, Републіка Команча), Бойкӯвщина, Надсяня, Любачӯвщина, Холмщина, Южноє Пудляшя;
• Берестейщина и Піщина, юго-западна часть Білоруси: Брестськой и Гомельской областий (Піньска область);
• Южный Мараморош и Южна Буковина, север Румыниї: території Марамороша и Сучавы, заселены Русинами и Буковиньскыми Русинами.