Інтернет
Інтернет (з анґл. Internet) — цілосвітова сістема компютеровых мереж ці сїтёк, выбудована на хоснованю протоколу IP. Сполочным цїлём вшыткых людей хоснуючіх Інтернет є беспроблемова комунікація (черяня дат).
Найзнамішов службов додаванов в рамках Інтернету є WWW (комбінація тексту, ґрафікы і мултімедій споєных гіпертекстовыма одказами) а е-маіл (електронічна пошта), але найдеме в нім і десяткы далшых. Лаіци даколи споюють терміны WWW і Інтернет, і кідь WWW є лем єдна з многых служеб, котры на Інтернетї можеме найти.
ХарактерістікаРедагувати
Інтернет суть вольно споєны компютеровы мережы, котры споюють ёго єднотливы мережозы ґузы. Ґузом може быти компютер, але і шпеціалізоване заряджіня (наприклад напрямовач). Каждый компютер припоєный на Інтернет мать в рамках родины протоколів TCP/IP свою IP адресу. На легше запамнятаня ся намісто IP адрес хоснують доменовы імена, наприклад:
rue.wikipedia.org
Слово Інтернет походить з міджінародного (оріґінал латиньского) префіксу inter - міджі і анґліцького слова net - мережа). Спочатку ішло о означіня єдной з мереж припоєных на Інтернет, але потім дішло к зобщіню терміну, котрый днесь означує цїлу мережу.
Орьєнтація на ІнтернетїРедагувати
Векшына інтересных інформацій є на Інтернетї концентрована до WWW (вебовой сторінкы). На улегчіня орьєнтації на сторінках выникли шпеціалізованы службы. Жебы ся дістати к інформаціям, котры глядаме, хоснуєме тзв. одказы. Найзнамішыма службами, котры сістематічно з одказами працують, суть:
- інтернетовый каталоґ – список лоґічно сортованых одказів, утримованый звычайно ручно. Наприклад:
- Yahoo! – каталоґ (обсягує і выглядавач)
- інтернетовый выглядавач – автоматізована сістема на гляданя появлїня заданых слов. Наприклад:
ІсторіяРедагувати
Першу візію компютеровой мережы найдеме в новелї з року [1946]].[1] У фебруарї 1958 была основана аґентура ARPA (пізнїше DARPA, у базї то была ґрантова аґентура про рїшіня короткодобых проєктів в малых тімох), котра мала по успішнім выпущіню Спутніку в СССР забезпечіти в часї холодной войны обновлїня ведучого технолоґічного поставлїня США.[2][3] Дня 29. октобра 1969 была споязднена мережа ARPANET із 4 ґузами, котры представляли універзітны компютеры в різных областях США. Мережа была децентралізована, также не мала жадны легко зничітельны центра і про перенос дат хосновала перепоюванём пакетів (дата путують в мережі по малых самостатных частях, котры суть напрямованы до ціля єднотливыма ґузами мережы). Од той добы ся чісло припоєных компютерів і хоснователїв стале чім дале тым веце навысшує (експоненціалный рост).
- 1962 – выникать проєкт компютерового баданя аґентуры ARPA
- 1969 – створена експеріментална мережа ARPANET, першы пробы (2. септембра) з пропоюванём ґузів (штири ґузы)
- 1972 – ARPANET росшырена на дас 20 напрямовачів і 50 компютерів, хоснованый протокол NCP (Network Control Program) -- не плести з NCP (NetWare Core Protocol) од фірмы Novell
- 1972 – Ray Tomlinson вывивать першый е-маіловый проґрам
- 1973 – публікована ідея ведуча пізнїше ку TCP/IP як нагороды за тогдышнїй протокол NCP
- 1976 – перша книга о ARPANET-ї
- 1980 – выдане RFC 760, котре пописую IPv4, експеріменталне спущіня TCP/IP в мережі ARPANET
- 1983 – з ARPANET-у оддїлена мережа MILNET (Military Network), TCP/IP перенесене до комерчной сферы Sun), заведжено DNS (Domain Name System)
- 1984 – вывинутый проґрам BIND про DNS, ку Інтернету припоєных лем 1000 копютерів
- 1985 – зачав проґрам NSFNET, спонзорує розвиток мережы во вышцї 200 міл. доларів, першы комерчны службы
- 1987 – выникать термін „Інтернет“
- 1987 – в мережі є припоєных 27 000 компютерів
- 1989 – Tim Berners-Lee публікує пропозіцію вывоя WWW (Information Management: A Proposal)
- 1990 – Tim Berners-Lee a Robert Cailliau публікують концепт гіпертексту
- 1990 – кінчіть ARPANET
- 1991 – заведжіня WWW в европскій лабораторії CERN
- 1992 – припоєный Білый дім (вступ владных інштітуцій на Інтернет
- 1993 – Marc Andreessen вывивать Mosaic, першый WWW перезерач, і давать го задарьмо к діспозіції
- 1994 – створеный перезерач Netscape Navigator
- 1994 – Інтернет ся комерціоналізує
- 1996 – 55 міліонів хоснователїв
- 1999 – росшырює ся Napster
- 2000 – 250 міліонів хоснователїв
- 2003 – 600 міліонів хоснователїв
- 2005 – 900 міліонів хоснователїв
- 2009 – 1,8 міліард хоснователїв
ЦензураРедагувати
У багатьох країнах існують серйозні обмеження на функціонування мережі, тобто на державному рівні здійснюється заборона на доступ до окремих сайтів (ЗМІ, аналітичних, порнографічних) або до всієї мережі. Одним із прикладів може служити реалізований в КНР проект» Золотий щит " — система фільтрації трафіку на інтернет-каналі між провайдерами та міжнародними мережами передачі інформації.
Оскільки в Інтернеті присутні інформаційні ресурси, які бувають незручні для деяких урядів, то останні намагаються декларувати Інтернет як засіб масової інформації, з усіма витікаючими обмеженнями. Але насправді, Інтернет — це тільки носій, інформаційне середовище, як і телефонна мережа або просто папір. У світі зустрічається і державна монополія на саме підключення до мережі Інтернет.
Оскільки Інтернет спочатку розвивався стихійно, то тільки на етапі перетворення його в Глобальну Мережу держави стали проявляти інтерес до його функціонування. Поки можливості цензури обмежені, так як ще жодна держава в світі не наважилася повністю відключити внутрішні мережі від зовнішніх. За визнанням Тіма Бернерса-Лі «»ми не змогли б зробити нічого подібного, якби це з самого початку перебувало під контролем держави".
У той же час багато інформаційних ресурсів офіційно піддають цензурі (модерації) публіковану ними інформацію в залежності від проведеної політики і власних внутрішніх правил. Це не суперечить демократичним принципам свободи слова.
Росія два роки поспіль (2013, 2014) лідирувала за кількістю звернень юних користувачів до небажаного контенту, під яким маються на увазі сайти, що містять інформацію про зброю, ресурси порнографічного змісту, онлайн-казино. З усіх дітей світу, які звернулися до джерел негативного змісту, 16% проживають в Росії. На другому місці за цим показником слідує Індія, на третьому — Китай.
Від небажаного контенту можна захиститися установкою фільтрів на комп'ютері користувача.
"Найефективніший метод цензури в Інтернеті-це робота з провайдерами. Можна ввести список адрес, які будуть недоступні користувачам ".
Для подолання цензури в Інтернеті користувачі використовують можливість доступу до заблокованих ресурсів через інші, дозволені ресурси. Такими можуть виступати веб-проксі та проксі-сервери, анонімайзери та анонімні мережі, RSS-агрегатори, веб-сервіси перекладу вмісту веб-сторінок за вказівкою адреси сторінки (наприклад, Google Translate), VPN.[4]
РеференціїРедагувати
- ↑ Leinster, Murray: en:A Logic Named Joe ({{{2}}})
- ↑ ARPA/DARPA. Defense Advanced Research Projects Agency. http://www.darpa.mil/body/arpa_darpa.html. Одказ перевіреный 2007-05-21.
- ↑ DARPA Over the Years. Defense Advanced Research Projects Agency. http://www.darpa.mil/body/overtheyears.html. Одказ перевіреный 2007-05-21.
- ↑ Які бувають типи проксі?[dead link]