Василь Гомоннай

Васи́ль Васи́льович Гомонна́й, *11. децембра 1920, Барбово, Мукачовскый округ, Подкарпатска Русь, Чехословакия24. септембра 2004, Ужгород, Закарпатска область, Украинапедагог, професор, доктор педагогичных наук, заслуженый учитель Украины.[1][2][3]

Василь Гомоннай
BLANK.jpg
ФОТО
Чинность педагог, организатор школства
Уроджѣня децембра 11, 1920(1920-12-11)
Мѣсто роджѣня Барбово, Мукачовскый округ, Подкарпатска Русь, Чехословакия
Упокоеня cептембра 24, 2004 (83 р.)
Мѣсто смерти Ужгород, Закарпатска область, Украина
***

Походжѣня и школыРедагувати

Походив зоз многодѣтной родины, де было 11 дѣти. Абсолвовав народну школу в Барбовѣ (1931), горожанку в Бѣлках (1936), Мукачовску державну учительску семинарию (1942).

Учительство и организация школстваРедагувати

Учительовав в Тячовском округу, де по войнѣ активно включив ся до реорганизации школства подля совѣтской системы. В роках 1948–1955 быв ведучым Тячовского окружного оддѣла народной освѣты.[1]

В той добѣ были выставлены середны школы в Буштинѣ, Тересвѣ, Тереблѣ, Углѣ, Ольховцях, Ганичах, Усть-Чорной, Нересници ай вельо школ по малых оддаленых селах. За тоту роботу быв удостоеный титулы Заслуженый учитель УССР (1954). Екстерно зыскуе высокошколску диплому в Киевском педагогичном инштитутѣ им. М. Горького (1954). В року 1955 став на челѣ Закарпатского областного оддѣла народной освѣты, де под его проводом в роках 1955–1962 збудованы десяткы школ ай интернатных школ, як то: в Ужгородѣ, Перечинѣ, Свалявѣ, Великом Березном, Виноградовѣ, Береговѣ, Буштинѣ ай инде, отворены 112 школ з мадярскым и румынскым языком выукы.[4]

Научна роботаРедагувати

В року 1962 перешов на роботу до Ужгородской державной универзиты: кандидат педагогичных наук (1962), доктор педагогичных наук, професор (1970).[3] Быв ведучым катедры педагогикы и психологии (1966–1986).[3] Автор понад 200 статей з области методикы выучованя, дидактикы, воспитаня молодежи, иновацийных технологий, истории педагогикы в Середньой Европѣ.[4][5]

В року 1995 пензионовав, але продовжовав педагогичну роботу яко професор Закарпатского инштитуту подипломной педагогичной освѣты ай Ужгородского державного инштитуту информатикы, економикы и права, активный автор приручникох про штуденты.[4]

З творбы (монографии)[1][4][5](укр.)
  • Розвиток народної освіти в Угорській Народній Республіці. 1945-1960 (1962) ,
  • Педагогічна думка в Угорщині (1969),
  • Народное образование в Венгрии (1972),
  • Народное образование в европейских странах социалистического содружества (1978),
  • Народна освіта Радянського Закарпаття (1988),
  • Нариси з розвитку педагогічної думки і школи Закарпаття (1990),
  • Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.) (1992),
  • Етико-психологічні проблеми сімейного виховання молоді (1994),
  • Августин Волошин (1995, співавтори М.Зимомря, М.Вегеш),
  • Школа та освіта Закарпаття (1997, співавтори В.Росул, М.Талапканич),
  • Видатні педагоги України (ХІХ – ХХ ст.) (2001, співавтор В.Росул,
  • Педагогічна освіта на Закарпатті (2003, співавтори Ходанич П.М., Росул В.В.)

Награды и сполоченскы функцииРедагувати

  • Знак «Відмінник народної освіти УРСР» (1952)
  • Титула Заслуженый учитель УССР (1954).
  • Орден Трудового червоного прапора (1960)
  • Медаль «За доблестный труд» и Медаль А. С. Макаренка (1965)

В роках 1965–2004 быв на челѣ Закарпатского оддѣлѣня Педагогичного товаришства Украины, вецеразы быв выбраный до Закарпатской областной ай Тячовской районной рад народных депутатох, де активно обстойовав интересы освѣты и ей працовникох.[4]

Жерела и одказыРедагувати

РеференцииРедагувати

  1. 1,0 1,1 1,2 Алмашій, Михайло
  2. Ходанич П. М. (2006)
  3. 3,0 3,1 3,2 Ходанич П. М. (2007)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Ходанич П. М. (2020)
  5. 5,0 5,1 Довжанин, Оксана