Бронька

Бронька
	село України Бронька;
	48°24'32"N, 23°16'9"E
Держава	Україна
Админединка	Иршавскый район, Хустськый район, Довжанська сільська громада; • Закарпатьска область
Высота центра	197 метер
Площадь	9,570 Квадратный кілометер
Население	1812 человек
Часова зона	UTC+2
Почтовый индекс	90152

Бро́нька (укр. Бронька, слов. Suchá Broňka, мад. Szuhabaranka, до 1898 року Szuha-Bronyka) — село у Хустському районови (бывшый Иршавскый район) Закарпатьской области Украйины.

Історія

Село ся первый раз споминать у рокови 1464. До того, у XIII. сторочови, туй быв феодалный замок — Бронецькый замок, у первый раз ся споминать у рокови 1265 гикой Borynka.

Письмові споминкы: 1273: Borynka, 1274: Baranka, 1321: Baranca, 1341: Baranka, 1454: Boronica, Bronyka, 1460: Bronka, 1468: Branka, 1555: Boronka , 1725: Bronyka, 1773: Szuhha Bronka, 1808: Bronyka, Suchá Broňka, 1828: Bronyka, 1838: Bronyka, 1851: Bronyka, 1877: Szuha-Bronyka, 1913: Szuhabaranka, 1930: Broňka, 1944: Szuhabaranka, Суха Бронька, 1983: Бронька

До середины XV. стороча село было у властности файты немешув Долгаї (уд назвы села Довгоє).

Бронецькый замок

У рокови 1273. Бронецькый замок ся споминать у письмови до мадярьского короля Ласло IV Куна, де ся споминать, ож замок забрали у врага Ласлового вутця, короля Іштвана V.

Дале замок ся споминать у письмови уд рока 1291. Ендре III (1265—1301), коли послідньый мадярьскый король из династії Арпадовых бив ся за мадярьскый трон из герцоґом Албрехтом Австрійськым (1255—1308). По рокови конфлікта Албрехт удрюк ся уд претензій на престол и уклав мирный договор из Ендре III. За єдным из пунктув того договора Альбрехт мусів зничити дакулько приграничных замкув, миже котрі трафив и Бронецькый.

У рокови 1336. споминать ся ге «destructum castrum Baranka» (зарватый Бронецькый замок). Активный живут у замкови спер ся серединов XIV. стороча. Майпошырені археолоґічні матеріалы сут из добы якраз XIII-XIV. стороч.

Реліґія

У рокови 1801. у селови была деревляна церьков, што стояла «на цинтари», скорше всього аж до момента як ся поклала камняна церьков.

У рокови 1902. отець А. Демянович даровав селови землю дїла будучної парохії, а пак дав покласти камняный муд довкола церькви. У роках 1972-1973. быв перемальованый стїнопис, вдяку чому найшли фамілію автора старшого мальованя — даякый Товт, котрый мальовав церьков изодну щи у XIX. сторочови.

За переписом Чехословеньской Републікы 1921 у селови жили такі вірникы: 1570 ґреко-католикув, 7 православных, 123 жыдув, 34 римокатоликы, 15 реформаторув.

Парох села, ґреко-католицькый сященик Иван Роман, трафив у заятя у рокови 1951. тай быв засланый до лаґру на 25 годув. Вернув ся до села у рокови 1956., подполно вюг службу, у апрільови рока 1989. провюг перву удкрыту ґреко-католицьку службу у Севлюши (днесь Виноградово).

Обывательство

За переписом Чехословеньской Републікы 1921 рока у селови жило 1749 люди.

За переписом 1989 рока у селови жило 1753 людий: 849 чоловікув и 904 жон.

За переписом 2001 рока у селови жило 1812 люди.