Болотна синиця
Болотна синиця (Poecile palustris, сін. Parus palustris) є малый вид співака з родины синицёвых (Paridae).
Опис
едітоватиДакус є менша як воробель, росте до довжкы 11-12 цм, роспятя крыл мірять 18-19 цм і важыть 9-12 ґ. Верьхню часть тїла мать сивобуру, спід білавый з бурым надыхом видимым головно на боках і спіднїй части бріха, лиця білы і затылок, тимя чоло і бороду блищачо чорны. Дзёбак є чорный а ногы сивочорны. Обі поглавя суть такых самых фарб, молоды птахы мають простїше зараблене тима і бороду, сивішый надых на верьхнїй части тїла і свитлішый спід; тыж як дорослы суть зафарблены по вечеряню піря в септембру.[1]
Од барзже подобной синицї луговойШаблона:Fakt (P. montanus) єй годен одрізняти дякуючі голосу. З фізічных ознаків пак іде о світле поле в крылах, котры болотна синиця не мать, блищачішу чапочку і меншый чорный фляк під дзёбаком - жадну з тых ознак але не годен тримати, же она чісто сполеглива.[2][3]
Вабить характерістічно твердым „пістъє“. Спів творить ряд повторяных звуків, тыж і „дъєп дъєп дъєп“, „ці віт ці віт“ або „цъє цъє цъє“.
Росшырїня
едітовати
Болотна синиця жыє на россяглій теріторії Европы і Азії. Їй ареал росшырїня сягать од северной Іспанії і Піреней северно по юговыходне Шкотьско а выходно по северну Японію а северну і западну Кітай з шыроков медзеров в западній Азії. Справила є стала, птахы із северной Европы але на зиму міґрують на курты оддалености. Векшына птахів навысше ся стримує цїлорочно на своїх гнїздовисках.
Гнїздить переважно на низинах, в дакотрых областях але выступує аж по 1 300 м н. м. Глядать переважно вогкы листяны лїсы, часть в дубовых або буковых поростах, хоць тыж ся находить і у вогкых вілшінах, на берегах рік, в парках, загородах і садах.
Страва
едітовати
В ярї і лїтї ся жывить переважно павуками і хробаками, в осени і зимі зясь головно насїнём, яке собі часточно зберать до засобы, а то на або під землю, міджі листя, під мох а липайникы на стромах.
Гнїздїня
едітоватиПоглавно дозрївать уж на кінцї 1. рока жывота. Є моногамна, суть знамы припады, коли єден пар вытримав вєдно цїлых 6 років. В середнїй Европі гнїздить справила 1х за рік од апріля до юла а то найчастїше невысоко в дутинах стромів, але тыж в щербинах в стїнах або в будьках,[4] котре стеле мохом, хлупами або пірём. В єдній зношцї є 5-9 світлых, червенобуро флякастых, 16 x 12 мм великых і згруба 1,2 ґ тяжкых яєць, на котрых сидить сама саміця 14-16 днїв. Самець выпомагать аж з кормлїнём молодять, котры суть опірены у віку 18-21 днїв.
Затля найвысшый зазначеный вік в Европі чінить 11 років і 11 місяцїв.
Одказы
едітовати
Референції
едітовати- ↑ BWPi: The Birds of the Western Palearctic on interactive DVD-ROM (2004). BirdGuides Ltd. & Oxford University Press. ISBN 1-898110-39-5.англ.
- ↑ Jonsson, L. (1996). Birds of Europe. str. 464. Londýn, UK. ISBN 0-7136-4422-2.англ.
- ↑ Broughton, R. K., Hinsley, S. A. & Bellamy, P. E. (2008). Separation of Marsh Tit Poecile palustris from Willow Tit Poecile montana usinґ a bill criterion. Ringinґ and Migration 24, 101–103. British Trust for Ornithology. (анґліцькы)
- ↑ Wernham, C.V., Toms, M.P., Marchant, J.H., Clark, J.A., Siriwardena, G.M. & Baillie, S.R. (2002). The Migration Atlas: movements of the birds of Britain and Ireland. str. 592-593. Londýn, UK. T. & A.D. Poyser. ISBN 0-7136-6514-9.англ.
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Sýkora babka на чеській Вікіпедії.