Анна Галчакова
Анна Галчакова, слов. Anna Halčaková (родж. Густякова), * 11. апрѣль 1929, Меджилаборцѣ, Чехословакия — † 26. юл 2006, Бардѣев, Словакия — русинска писателька Пряшовского края.[1]
|
Анна Галчакова | |
|---|---|
| |
| Уроджѣня | Анна Густякова апріля 11., 1929 Меджилаборцѣ |
| Умертя | юла 26., 2006 (77 р.) Бардѣев |
| Погреб | Меджилаборцѣ |
| Занятя | писателька |
| Народность | Русинка |
| Родом | з Меджилаборцьох |
| Горожанство | Словакия |
| GKG:/g/11x985kdm; ЕСУ:28490;
| |
Биография
едітоватиПоходила зоз селянской родины з Меджилаборець. Середню школу выходила в Батьованах (днесь Партизанске).[2]
За соткы километрох од родного дома очула ся через смерть свого отця, котрый умер 34-рочный, коли сама Анця мала лем 8 рокы. О два рокы мати створила нову родину, а 10-рочну Анцю выслали до новоствореного фабричного Батьового мѣста, де легко могла ся выучити, достати працу и застачити собѣ живобытя. Ту, в словацком окружѣню, бануючи за родныма сторонами и материнскым языком, зачала писати стишкы на взор народных спѣванок. Тоты литературны пробы барз тепло оцѣнила ей учителька, и так Анця Густякова вступила на литературну дорогу. Писала по русинскы и по словацкы.[3]
По матурѣ працовала яко секретарька в державном апаратѣ и розличных установах,[2] а по створѣню властной родины (1949) Анна Галчакова лишила працу и цѣлом оддала ся родинѣ.[1]
Уже як жена и мати двох дѣтей все усиловала ся урвати часу на писаня. Писала все на родном диалектѣ, а книгы ей выходили в украинском выдавательствѣ, и хоть в той добѣ доста было двох книжок, выданых по украинскы, жебы стати ся членом Сполку украинскых писательох, она ся там не достала, може через диалект, котрого ся не хотѣла лишити, ай через то, же зоставала «народнов поетков и писательков», «не досягала вершин красного письменства». По револуции року 1989 были ей творы публикованы в русинскых выданях (Народны Новинкы, Русин, Русинскый народный календарь, зберька Муза спід Карпат и др.) и в русинском высыланю пряшовского радия. Послѣдны рокы свого живота, хвора, пережила в бардѣевском старобинцю, де умерла 26. юла 2006. Погребена была на другый день в Меджилаборцях.[4]
Творба
едітоватиДебютовала циклом поезий в колективной зберцѣ Карпати, піснею вчаровані (1974).[2]
Вышли ей окремы властны книгы:
- Лабірські оповідання (1976, проза)[2][1][5]
- Окрилені мрії (1979, лирична поезия)[2][1][5]
- Вдови і сироти (1982, проза)[2][1][5]
- Балады (1984, русинска поезия)[2][1]
- Тисяча сонць (1986, дѣточа поезия)[1][5]
Галчакова писала переважно лаборскым диалектом, а ей творы публиковали ся в литературной обробцѣ.[2]
| „ | Не знам украинчину, выдавництва самы перекладали мои творы, особливѣ прозовы, без жадной аднотации о языку оригинала. | ” |
| Анна Галчакова. Цитовано подля статьи Петра Трохановского, с. 106. | ||
Жерела и одказы
едітовати- Ковач Ф.: Галчак Анна. // Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. ISBN 80-85137-15-1
- Маґочій П.Р.: Галчак Анна. // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 С. 112.
- ПгДр Марія Мальцовска: Стишкы мої, стишкы... //Русин 6/2006. Пряшів: Світовый конґрес Русинів, 2006. Сс. 5–6. Доступно онлайн
- Просалова В.А.: Галчак Анна. //Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. ISBN 978-966-317-145-6 Сс. 94–95.
- Петро Трохановскій: Поетеса, якій суджена не лем долговічніст створеного. //Лемківскій календар 1999. Крениця – Ліґниця: Стоваришыня Лемків, 1999. ISBN 83-909730-0-6 Сс. 105–107.