Право грунту

(Напрямленый з Jus soli)

Право грунту, циже принцип права ґрунту, (лат.) jus soli — принцип автоматичного набытя особов горожанства од мѣста (штату) уроджѣня, независимо од горожанства ей родительох.[1] Переважно тот принцип хоснованый в Америцѣ.[2][1]

Апликация принципу jus soli во свѣтѣ
  цѣлком апликованый
  апликованый з рештрикциями
  апликация теперь зрушена
  апликация не е, ани не была

На практицѣ в чистой формѣ принцип jus soli не хоснують в легислативѣ тых штатох, де ся поуживать, векшинов ся комбинуе з принципом права крови. Кедь дѣтвак ся уродить в летадлѣ або на шифѣ в отвореном морю (екстериториално), набывать горожанство того штату, в котром зарегистроване летадло, ци под заставов котрого плавать шифа.[1]

Жерела и одказыРедагувати

  • Буткевич О. В.: Право ґрунту //Українська дипломатична енциклопедія: у 5-ти т. / редкол.: Д. В. Табачник (голова) та ін.; худож.-оформлювач О. М. Іванова. — Харків: Фоліо, 2013. — Т. 4. — 469 с. ISBN 978-966-03-6649-7 С. 239. (укр.)
  • Шемшученко Ю. С. (2003). Право ґрунту (по украинскы). //Юридична енциклопедія [у 6 т.], том 5. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. ISBN 966-7492-05-2.  Одчитане 2021-06-02

РеференцииРедагувати

  1. 1,0 1,1 1,2 Буткевич О. В.
  2. Шемшученко Ю. С.