Осиф Ґаґанець: Роздїлы міджі ревізіями
Вилучено вміст Додано вміст
м переменовав «Осиф ҐАҐАНЕЦЬ» на «Осиф Ґаґанець» |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 25:
В тім часі ся вшыток културный жывот Русинів орьєнтовав коло двох єпархій - Мукачовской із центром в Ужгороді і Пряшівской. Народно-політічна орьєнтація русиньского духовенства была детермінована обидвома владыками. Было то перед револуціёв 1848-49 в Угорьску. Обидві єпархії были промадярьскы орьєнтова-ны. Наслідком того, же револуція была переможена, часть русиньскых священиків была брана віденьсков владов на зодповід-ность. В даякых припадах ся аи трестало.
На обидвох русиньскых єпіскопів была подана жалоба. О. Ґаганцёви ся подарило жалобу нівелізовати і доказати одданость цісарёви. Він вів добру обранну політіку, в котрій брав до увагы ракуськы інтересы. Коло него ся ґруповала русиньска інтелігенція на челі з Адолфом Добряньскым, яка виділа дорогу
Вызброєный скусеностями з трёх русиньскых парохій новый пряшівскый каноник із вшыткых сил ся усиловав быти хосенным русиньскій церькви і его народу. В єпархії нашов веце талентованых людей, котры му помагали. В першім ряді то быв Василь Поповіч, тогдышній таёмник єпіскопа, дале Александер Духновіч, мукачевскый каноник, таёмник конзісторія, котрый в узкій сполупраці з ним ся выпрацовав на ведучого діятеля русиньского возродного руху, Адолф Добряньскый, Александер Павловіч і іншы.
|