Теодор Ромжa: Роздїлы міджі ревізіями

В роцї [[1930]] закінчів штудії матурітов на ґімназії в [[ХустіХуст]]і. Теодор быв все веселый, любив шпорт, рад чітав жывоты святых і мучеників. Тогдышній мукачовскый єпископ [[Петро Ґебей]] ёго прияв до священицького семінаря в [[Ужгород]]і і кідь відів, якы мать таленты і характер, післав го докінчіти теолоґічны штудії до папського колеґія Ґерманікум-Гунґарікум, в 1934 Русікум в [[Рим]]і. Філозофію і теолоґію скінчів на папській универзіті Ґреґоріанум, де здобыв і докторскый тітул. В [[Рим]]і быв 25. 12. 1936 рукоположеный на [[священик]]а. Ёго священицкым моттом были слова 116 псалму: Господи, єм твій слуга і сын твоёй служебниці. В році [[1937]] быв менованый за пароха в [[Березове|Березовім]]. Новій єпископ [[Александер Стойка]] ёго пізніше закликав до [[Ужгород]]у і выменовав за шпірітуала свячщеницького семінаря і професора філозофії. По смерти єпископа А. Стойку прияв 24. 9. 1944 єпископску хіротонію на єпископа [[Мукачовска ґрекокатолицька єпархія|мукачовской єпархії]], котру вів лем три рокы. На єпископа Ромжу зробили 27. 10. 1947 [[атентат]]. Тяжкым воєнскым мотором вдарили до воза, в котрім ся віз єпископ і другы священиці. Віз ся розпав а отрясеных священиків бы бандиты добили на смерть, кебы не пришлов поштарьскый мотор з єдной і віруючі з другой страны. Пак іх одвезли до шпыталя до [[Мукачово|Мукачова]]. Єпископ ся уж діставав із тяжкой раны, як го 31. 10. 1947 отровила сестра Одарка, котру післало [[НКВД]]. Вмерти мусив прото, бо быв могучов силов, котра тримала віруючіх вєдно і не піддавала ся неприятелёві Хрістовой церкві. Ёго жывот быв як ікона [[Ісус Хрістос|Хріста]]. Насдідовав [[Ісус Хрістос|Ісуса]], ріс в мудрости, вчів словами і прикладом, обяв вшыткых і вшытко із любовёв. В переслідуваню быв силный і прияв свій хрест – смерь про віру і про церков. Свою душу оддал Сотворителёві в шпыталю як мученик 1. 11. 1947. В 60-тых роках 20-го сторіча інавґурованём метрополитного архієпископа візантійскорусиньской метрополії Ш. Й. Кочішка ся почав процес беатифікації єпископа Т. Ромжу і ёго сполубратів, [[Павел Петро Ґойдіч|Павла Петра Ґойдіча]], [[Василь Гопко|Василя Гопка]] і [[Александер Хіра|Александра Хіру]]. За благославеного Ромжу выголосив 27. 6. 2001 [[Папа Йоан Павел ІІ.|Йоан Павел ІІ.]]

* Іван Поп: Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury, Libri; Перше выданя ([[2008]]), {{ISBN| 978-80-7277-370-1}}