Шовдар
Шовдарь, шовдар, шовдирь — традична руснацька іда: свинськоє ай вяленоє стегно.
Види: горный (буженый) ай ровнинный (вяленый) шовдарь. Ріже ся тонинькыми кусками, ідять из брынзов ай хріном у сметані ай червеным вином. Шовдарь се чисто руснацькоє ідіня.
має родичу: прошуто, пршут ай хамон.
Гісторія про шовдарь
едітоватиШовдарь — се свинськоє стегно свині-мангалиці з тонким салом. Його їдять пудкопченим вадь вяленим. Правда, перед тим шовдар треба підготувати. Верх обчищеного стегна натиравуть цукром, пак великою масою солі. Стегно кладуть в бочку шкуров униз ай посипають суллю. Сяк стегно тримавуть 21 динь. Мясо дає сок, а пак солену воду-ропу. Пак його винімавуть з розсолу, подсушувуть, струшувуть лишню суль, кладуть у коптильню і коптять 3 дня при температурі 25—30°С. Для копчення файні дрива — бука, граба, ясіня.[1]
Ушиткі руснаки знавуть, ож шовдарь має боти добре замаринований, закопчений, Шовдарь пак висть у шпайзові. А вудтіть го беруть ай варять у величезному баняку до мякості. Баняк, за давнішніми традиціями має в хатньому порядку сисю місію – бере в себе раз або два на рік шовдарь[1]. Варити Шовдарь треба на пуд кришков, аж поки кустя не провернеться у мясові, а товста шкура легко рвеся. Коли ун готовий, треба го зняти його з пеци, ай чекати поки не вистигне.[2]
Казка про шовдарь:
Давно, коли муй дідо пішо ходив ще пуд стул, в Карпати прийшов вун - великий, пахнячий, читавий і чіношний ШОВДАРЬ. Кажуть ож його принесли шваби, бо лем они знали як ворожити над малими чіньками які пак давали майфайний ШОВДАРЬ. Но боло то ци не боло, айбо то ся стало - наша дівочка учаловала молодого шваба - і вун вшиткі швабські сікрети про ШОВДАРЬ виповів юй. І пак ся начало...