Пелікан (Pelecanus onocrotalus) є великый водный птах з родины пелікановых.

Пелікан
Пелікан летить
Ґрупа пеліканів у сполочности журавлїв
Pelecanus onocrotalus

ПописРедагувати

Росте до великости лебидї, є дас 148 - 175цм великый з роспятём крыл 226 - 630цм і вагов міджі 5 - 15 kg.[1] Мать робустне тїло з куртыма лабами, куртым хвостом, мицным дзёбаком о характерістічным карковым ваком. Є скоро цалый білый, лем кінцї летучых пер мать чорнобуры, вак жовтый і ружовы ногы. Так як і вшыткы веслоногы мать вшыткы палцї на ногах споєны плавачов бланов.

Обидві поглавя ся фарбов видительно не одрізняють, саміця є кущок менша як самець а на роздїл од нёго мать куртшый і рівнїшый дзёбак. Молоды екземпларї легко розознаме дякуючі сивому пірю.

РосшырїняРедагувати

Пелікан гнїздить в Африцї в меджах од югозападной Европы по середню Азію.[2] Часточно є перелїтный, на зиму одлїтать до северозападной Африкы, одrы ся зачінать вертати уж на граніцї фебруара і марца.[3] Ґлобална популація є все ціслена - рахує згруба 270 - 290 000 екземпларів, котры жыють на плосї великой 100 000 - 1 000 000 км2.[4] В часї цалого лїта прилїтать і на теріторію середнёй Европы. Найвекшу грозбу про пеліканів представлює страта природного біотопу, захоплїня ся у рыбарьскых сїтях, отрова пестіцідами і пронаслїдованя од рыбарїв, котры пеліканам судять великый убыток рыб на рыбниках.[1][5]

Интересны фактыРедагувати

  • В Мадярщинї тот вид вымерлый.[6]
  • Найвысшый лет зафиксованый на 1372 метры.[6]

ЖрідлаРедагувати

  • Dungel J., Hudec, K.. Atlas ptáků České a Slovenské republiky. Praha.: Academia, 2001. str. 22. ISBN 978-80-200-0927-2. 
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:

РеференціїРедагувати