Николай II. (Росія)

послїднїй всеросійскый імператор

Аудіо Запись голоса Николая II (файл)

Сімбол чеперушкы
Сімбол чеперушкы
Николай II.
Николай II Александрович
ПрозывкаНиколай Кровавый
Чинность монарх
Горожанство Російска імперія
Уроджѣня 18 мая 1868
Пушкин (город) (Російска імперія)[1]
Упокоеня 17 юлія 1918
Причина смерти вогнепальна рана
Похованя: Петропавлівський собор 8100 

Учительове Жданов, Иван Николаевич
Участь Перша світова война
Родина Гольштейн-Готторп-Романови
Отець Олександр III
Мати Марія Федорівна
Брат, сестра Михайло Олександрович, Георгій Олександрович, Олександр Олександрович (син Олександра III), Ольга Олександрівна, Ксенія Олександрівна
Діти Ольга Миколаївна (велика княжна), Тетяна Миколаївна, Марія Миколаївна, Анастасія Миколаївна, Олексій Миколайович
Награды
орден Андрія Первозванного, орден Святого Георгія IV ступеня, Орден Святого Володимира IV ступеня, орден Святого Олександра Невського, Орден Білого Орла, орден Святої Анни I ступеня, орден Святого Станіслава I ступеня, орден Підв'язки, Grand Cross of the Order of the Bath, лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена, Великий Хрест ордена Почесного легіону, Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева, орден Серафимів, орден Слона, орден Чорного орла, Орден Білого соколу, Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), орден Святого Губерта, орден Вендської корони, Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, Большой крест ордена Вюртембергской короны, Орден Вірності (Баден), Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана, лицар Великого хреста Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього, Knight of the Order of the Most Holy Annunciation, кавалер Большого креста ордена Святых Маврикия и Лазаря, кавалер Большого креста ордена Короны Италии, золотая медаль «За воинскую доблесть», Орден Золотого руна, Великий хрест ордена Христа, орден Зірки Румунії, Орден Св. св. Кирила і Мефодія, орден «Святий Олександр», орден Святого Сави, Кавалер Великого хреста ордена князя Данила І, Большой крест ордена Южного Креста, Орден Соломона, орден Вранішнього Сонця 1 класу, орден Королівського дому Чакрі, орден «Османіє», Высший орден Хризантемы с цепью, Орден святого Георгія, Орден Данеброг (Данія), Велика стрічка Ордена Леопольда I, Королівський угорський орден Святого Стефана, Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього, Орден Золотого руна, Орден Христа, орден Спасителя, орден Кароля I, орден князя Данила I, орден Південного Хреста, орден Вранішнього Сонця, Орден Подвійного дракона, орден «Благородної Бухари», орден Святого Станіслава
Язык творов російскый
 Николай II. на Вікіскладѣ
VIAF:34465066; GND:11873492X; LCCN:n79065459; FAST:37563; BNF:11950255q; NLKR/NLC:jn20000701236; OL:OL5986093A, OL269879A; ЕСУ:64404; ЕІУ:Mykola_II;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Николай II. (рос. Николай II), мено при народжінї Николай Александровіч Романов (рос. Николай Александрович Романов; 6. (18.) мая 1868(18680518.) , Царьске Село, Російска імперія17. юла 1918, Єкатерінбурґ, РСФСР) — послїднїй всеросійскый імператор (20. октобра 189415. марца 1917), быв тыж кралём польскым та великым князём фіньскым. Завершив своє правлїня почас Октобровой револуції. Потім ёго і го родину вбили большевикы.

Біоґрафія

едітовати

Николай II. Александровіч Романов народив ся 18. юна 1868 в Царьскім Селі (нынї місто Пушкін), поблизку Санкт-Петербурґа, в родинї імператора Александра III. і імператріцы Марії Фёдоровны. Он быв старшым сыном і наслїдником трону. Ёго дїтство было під наглядом родичів, і он одержав закладне школство, ся готовав до будучій ролї імператора.

В роцї 1894, по смерти Александра III., Николай II. наступив на трон. Ёго правлїня ся зачало в условіях політічной нестабілности і соціалных проблем. Непозераючі на покус реформ, много соціалных і економічных проблем зоставало ся нерозвязаныма. В роцї 1905 Російска імперія пережила першу револуцію, яка призвела до вытворїня Штатной думы та даякых обмежінь самодержавства.

Женатый з прінцесов Алісов Гессен-Дармштадтьсков (імператріця Александра Фёдоровна), Николай II. мав пятёх дїтей: Ольґу, Тетяну, Марію, Анастасію та Алексея. Ёго родина грала важну роль у ёго жывотї, хоць політічны рїшіня часто ся приймали під впливом імператріцы та духовного ментора, Ґріґорія Распутіна.

Перша світова война стала подля Росії катастрофічнов. Великы людьскы страты і економічны трудности принесли до значного знижыня популарности Николая II.. В фебруарї 1917, подля Фебруаровой револуції, імператор повинен быв ся одказати од престолу. Потім он разом з родинов быв затриманый і переміщеный до Тобольска, а потім до Єкатерінбурґа.

Хронолоґія меджі 16.—19. юла

едітовати

16. юла 1918 імператор Николай II,, імператріця Александра, їх дїты (Ольґа, Тетяна, Марія, Анастасія і Алексей) і троє служытелїв (доктор Євґеній Боткін, служніцы Анна Демідова, кухар Іван Харітонов і слуга Алоїзій Трупп) были перевезены до пивнічного простору дому Іпатєва в Єкатерінбурґу.

В ночі 17. юла 1918 близко 1:30 ночі была дана команда на розстрїл. Родина Романовых і їх служытелї были выставлены в хыжі і їм было сказано, што їх чекає екзекуція. - Большевицька розстрїльна команда, під ведженям Якова Юровского, выконала екзекуцію. Родина і їх служытелї были розстрїлены на містї.

По розстрїлу їх тїла были однесены до закрытого автомобіля і одвезены до шахты Ґаніна Яма. На містї тіла были розчленёваны і часточно спалены, а потім кынути до шахты.

19. юла 1918 тіла Романовых были переміщены до другого міста — шахта Поросёнковый лоґ, де они были захованы.

Заключіня

едітовати

Смерть дінастії Романовых означала траґічный конець правлїня царьской родины Романовых в Росії, котра скінчіла ся екзістованям царя Николая II. і го родины большевиками в роцї 1918. Тота подія знаменовала конець понад 300-рочного правлїня дінастії Романовых і была важным поворотным пунктом в російскій історії, же привело до основаня Совєтьского союзу.

Референції

едітовати
  1. Німецька національна бібліотека; Державна бібліотека в Берліні; Баварська державна бібліотека; Австрійська національна бібліотека (по de), Gemeinsame Normdatei, Wikidata Q36578, https://gnd.network/, [перевірено 10 децембер 2014] 

Література

едітовати