Николай Гвозда (24. децембра 1926, Ладомирова - 3. септембра 2010) — русиньскый поет. Народив ся 24. децембра 1926 році в русиньскім селі Ладемерова (Ладомирова) коло Свидника. Написав наприклад Квіткы з моёй загородкы (Пряшів : Русиньска оброда, 2002) і Сповідь Русина (Пряшів : Світовый конґрес Русинів, 2006).

Коріня його роду є в селі Вышня Писана. Там народив ся, жыв і умер йoго дідо (забила го міна з І. світовой войны як чістили паствиско) Павел Гвозда. У Вышній Писаній ся в 1900 році народив і йoго отець Ян Гвозда (звали го Вано), якый быв найстаршым меджі пятьoма со-родниками. Молодшы од ньoго были братя Осиф, Петро, Андрій і Михал.

Отець Н. Гвозды ся оженив в 1920 році у Вышній Писаній. Його жена (мати Н. Гвозды) Марія, роджена Рішкова (*23.7. 1900, †30.9. 1987) была зо села Ладемерова а выдала ся до Вышнї Писаной. З мужом мали пятеро дітей в такім порядку: Гелена (звали єй Иля, Илька) умерла як вісеммісячна, Янко (* 10.9.1923, +16.6.1945), котрого забив гранат з II. світовой войны на полі в Ладемеровій, од експлозії якого хотів захранити дітей, але сам на то доплатив, Михал (*1924) умер як мальй хлопець, Николай (наш поет) і Василь были двійнята, але Василь умер як дварічньїй хлопець.

Як в 1926 р. отець поета одышов за роботов до Арґентины, то його жена Марія ся вернула з В. Писаной ку матері до Ладемеровой, де пережыла цілый свій далшый нелегкый жывот вдовіці по жывім мужови. Муж з Арґентины єй спочатку помагав, посылав што міг, але по часі забыв на жену і на діти в старім краю. Умер в Буенос Аірес 15.9.1966 р.

Дітиньство

едітовати

Николай Гвозда не зазнав свого отця, бо ся народив аж по йoго одході до Арґентины. Выростав як напівсирота в страшно тяжкых, незавидных соціалных условіях. Жебы не умерти, дословно, з холоду і голоду помагали братя своїй мамі при домашніх і полевих роботах.

«Мал єм терпкый жывот. Іщі-м до школы не ходил а уж з чуджіма коровами єм ходил на поле, жебы-м даку корунку заробил» - так споминав Николай на своє дітиньство.

Екстерны одказы

едітовати