Націонална меншина вадь етнічна меншинанаціонална вадь етнічна ґрупа, што творить меншину в державі. Сесе понятя не має єдно переважаючоє вызначеня — розличні жерела акцентують вадь обєктивні (напр. розлука в языкови, реліґії), вадь субєктивні (окрема самосвідомость) характеристикы меншин.[1] Правові ґарантії културных прав меншин служать державнуй и межинароднуй політичнуй стабілности.[2]

Правова практика

едітовати

Польськый закон за права меншин (2005) розлучать їх на дві катеґорії. За націоналні меншины (пол. mniejszość narodowa) признані народы, што мають свої державы: Армены, Білорусы, Жиды, Литовці, Німці, Росіяне, Словакы, Украйинці и Чехы. За етнічні меншины (пол. mniejszość etniczna) признані бездержавні народы: Караїмы, Лемкы, Ромы и Татары.[3]

Словакія

едітовати

Конституція Словакії (1992) предвижує окремый закон за націоналні меншины, котрый ищи дотеперь не приятый. Права націоналных меншин реґулують Конституція Словакії, межинародні законы и хартії и окремі законы (за хоснованя языкув и Фонд на пудпору културы народностных меншин).[4] Словакія має 14 офіційно признаных націоналных меншин (слов. národnostná menšina): болгарську, вєтнамську, горватську, жидувську, мадярську, моравську, німецьку, польську, ромську, російську, русинську, сербську, украйинську и чеську.[5]

Украйина

едітовати

Закон Украйины за націоналні меншины (2022) вызначать їх як: «сталу ґрупу державлян Украйины, што не суть етнічными Украйинцями, бывають на території Украйины в рамках єї межинародно признаных границь, изєдинені ворошными етнічными, културными, історичными, языковыми а(вадь) реліґійными признаками, усвідомляють свою приналежность ид [націоналнуй меншині], указують измаганя всокотити й розвивати свою языкову, културну, реліґійну самобытность».[6]

Референції и удказы

едітовати
  1. Preece, J.J. (1998). National Minorities and the European Nation-States System. Oxford: Oxford University Press. pp. 14–29. ISBN 0-19-829437-9. 
  2. Preece, J.J. (1998), pp. 165–168.
  3. Dz.U. 2005 nr 17 poz. 141. Sejm Rzeczpospolitej Polskiej. https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu20050170141. [перевірено 20.10.2024]. 
  4. Svetluša Surová (15.9.2020). Potrebuje Slovensko zákon o národnostných menšinách? Ak áno, prečo a aký?. Menšinová politika na Slovensku. Archived from the original on 20.10.2024. https://archive.ph/XIhmZ. [перевірено 20.10.2024]. 
  5. Štatút Výboru pre národnostné menšiny a etnické skupiny. Úrad splnomocnenca vlády SR pre národnostné menšiny. https://www.narodnostnemensiny.vlada.gov.sk/site/assets/files/3554/statut_vnmes_konsolidovane_znenie.pdf. [перевірено 20.10.2024]. 
  6. Про національні меншини (спільноти) України. Верховна Рада України. 10.12.2023. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20. [перевірено 20.10.2024].