Лудвік Лазар Заменгоф

Лудвік Лазар Заменгоф (15. децембер 185914. апріль 1917) є варшавскый офталмолоґіста, найвеце знамый як творець есперанта, найросшыренїшого міджінародного умелого языка.

Лудвік Лазар Заменгоф
לײזער לוי זאַמענהאָף
ПсевдонімDoktoro Esperanto, Gamzefon, Unuel, Anna R., Homo sum, Amiko, Hemza
Чинность языкознавець, офтальмолог, вынаходник, поет, перекладатель, есперантист, медик, лікар-письменник, перекладач Біблії, эсперантолог, філолог
Сфера Есперанто, офтальмологія, есперантологія, филология
Горожанство Російска імперія
Уроджѣня 15 децембра 1859
Упокоеня 14 апріля 1917
Варшава[1][2]
Похованя: Єврейський цвинтар у Варшаві (Воля), могила Людвига Заменгофа 17377928 

Ошкола медичний факультет Московського університету, Імператорський Варшавський університет
Участь І всесвітній конгрес есперантистів, VIII всемирный конгресс эсперантистов, II всемирный конгресс эсперантистов, III всемирный конгресс эсперантистов, IV всемирный конгресс эсперантистов, V всемирный конгресс эсперантистов, VI всемирный конгресс эсперантистов, VII всемирный конгресс эсперантистов, IX всемирный конгресс эсперантистов
Родина род Заменгоф
Отець Марк Заменгоф
Мати Розалія Заменгоф
Брат, сестра Ида Марковна Заменгоф, Фейгла Марковна Пиковер, Мина Марковна Заменгоф, Александр Заменгоф, Генрик Заменгоф, Леон Заменгоф, Феликс Заменгоф, Херц Заменгоф, Aŭgusta Hermelin, Sora Dwora Zamenhof
Діти Лідія Заменгоф, Адам Заменгоф, Зофія Заменгоф
Награды
Кавалер ордена Почесного легіону, Почесний президент Всесвітньої асоціації есперанто, Командор ордена Ізабелли Католички
Язык творов Есперанто, російскый , їдиш, Польскый
Magnum Opus
Unua Libro, Вторая книга, Основи есперанто (книга), Ho, mia kor', Есперанто, Гомаранізм
 Лудвік Лазар Заменгоф на Вікіскладѣ
VIAF:73885295; GND:118643495; LCCN:no90015706; FAST:273301; BNF:12115775v, 101755309, 10777913b; BHS:45151; NLKR/NLC:jn20000701999; OL:OL335606A;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Заменгоф вытворив свій язык ще в школї, в роцї 1873. Він быв зачудованый ідеём світа, в котрім не є війны, і вірив, же такый світ є можный через поужываня нового помічного умелого языка. Тот язык, як думав Заменгоф, мав быти інштрументом на невтралне міджінародне бісїдованя, в котрім бы ся не нагорожали іншы народны языкы. Заменгоф успішно зібрав коло свого языка грубу комуніту, котра жыє доднесь.

Жывотопис

едітовати

Лудвік Лазар Заменгоф родив ся 15. децембра року 1859 в родинї Марка а Розалії Заменгофів, в городї Бялысток (на тот час город ся кликав Белосток а быв у Російскій імперії). Ёго родічі были Літвакы (літовскы Жіды). Марк Заменгоф быв учітелём нїмецького а французького языків; од нёго Лудвік ся навчів бісїдовати по-нїмецькы, по-французькы а по-гебрейскы. Лудвік Лазар Заменгоф тыж знав польскый, їдіш, білорускый, а в выщій школї учів класічні языкы як: латиньскый, ґрецькый, гебрейскый, арамайскый. Выявляв інтерес ку літовскому, таліяньскому языках, выучів іщі єден умелый язык волапук, коли тот выйшов у 1880. роцї.

  1. Німецька національна бібліотека; Державна бібліотека в Берліні; Баварська державна бібліотека; Австрійська національна бібліотека (по de), Gemeinsame Normdatei, Wikidata Q36578, https://gnd.network/, [перевірено 30 децембер 2014] 
  2. А. М. Прохорова, ред.. (1969) (по ru), Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] (3rd ed.), Москва: Большая Российская энциклопедия, Wikidata Q17378135, OCLC 14476314