Земна кора
Земна кора, англ. Earth crust — верхня шкарупина Землѣ зоз граничнов грубостьов 75–80 км, минималнов 3–4 км, середньов густотов 2,8 г/цм3.[1]
На глубках около 5–70 км лежить границя Мого, котра практично е границьов межи земнов коров а земным плащом.[2] Земна кора въедно з верхньов густѣйшов частьов плаща творять литосферу.[1]
Максимална грубость земной коры досягать ся на мѣстах, де ся утворили горы, иншак 24–45 км. Земна кора океанска тонша: 2–10 км. Вѣк найстаршых горнин земной коры сягать 4 милиарды рокы.[2]
Океанска земна кора мать, як и континентална свои поднятя и яркы. В мѣстах океанскых хребтох грубость океанской земной коры наростать до 20–30 км и веце.[1]
В континенталной корѣ розличують пасма гранитне и базалтове, котры роздѣлять т. зв. границя Конрада.[2]
Подля теории, закладеной на анализѣ сейсмичной активности, поважуе ся, же океанска земна кора не мать гранитне пасмо, але дакотры геологы твердять, же таке заключѣня хыбне, а тота интерпретация сейсмологии некоректна.[1]
Жерела и одказы
едітовати- Мала гірнича енциклопедія. В 3 т. / за ред. В.С. Білецького. – Донецьк : Схід. видав. дім, 2013. Том 1. ISBN 966-7804-14-3
- Петров О.В. (гл. ред.) Геологический словарь в трех томах. Изд. третье. — СПб.: Изд-во ВСЕГЕИ. ISBN 978-5-93761-246-5