Джеймс Джойс

Джеймс Джойс
Джеймс Джойс
	James Augustine Aloysius Joyce
	James Joyce by Alex Ehrenzweig, 1915 cropped.jpg
Уроджѣня	2. фебруара 1882; Ратґар, Даблін, Ірландія
Умертя	13. януара 1941; Цуріх, Швайц; •перитоніт
Погреб	Флунтерн;
Занятя	писатель, поет, літературный критик
Язык творох	анґліцькый
Горожанство	Ірьско
Религия	католицтво
Час творбы	1904—;
Жанры	художня література, поезія, психологічна белетристика, роман виховання
Отець	John Stanislaus Joyce
Брат, сестра	Stanislaus Joyce
Супруг(а)	Нора Барнакл
Дѣти	(2) Лучія Джойс, Джорджо Джойс
	Influenced Джамбатіста Віко;
Вызначны роботы	„Даблінці“ (Dubliners, 1914); „Портрет умільця у молодости“ (A Portrait of the Artist as a Young Man, 1916); „Юлісес“ (Ulysses, 1922); „Фіннеґанова комашня“ (Finnegans Wake, 1939);
Джеймс Джойс на Викискладѣ
	VIAF:44300643; GND:118558501; LCCN:n79056824; FAST:35968; BNF:11909158m; NLKR/NLC:jn19990004096; OL:OL31827A; ; ; Ту можуть быти податкы з Wikidata,; не контролованы авторами статѣ

Джеймс О́ґа́стин Елоі́зіус Джойс (2. фебруара 1882, Даблін, Велика Брітанія – 13. януара 1941, Цуріх, Швайц) быв ірськый романописець, поет и літературный критик. Ун учинив читавый внесок у модерністськый аванґардізм и держит ся єдным из майвплывовых писателюв XX. стороча. Його роман „Юлісcес“ (Ulysses, 1922) є монументалным твором, у котрому епізоды Гомерової „Одіссеї“ ся сплітавут из шором літературных стилюв, головно из потоком свідомости. Другі його знамі роботы тото зберька оповідок „Даблінці“ (Dubliners, 1914) и романы „Портрет умільця у молодости“ (A Portrait of the Artist as a Young Man, 1916) тай „Фіннеґанова комашня“ (Finnegans Wake, 1939). Окрем того у його авторстві сут три поетичні зберькы, пєса, кореспонденція тай журналістика.

Ранньый жывут

Джеймс Джойс ся родив 2. фебруара 1882. рока на 41 Брайтон Сквер, у Ратґарі в Дабліні, Ірландія.^[1] Отця му звали Джон Станіслаус Джойс, а мати — Мері Джейн „Мей“ Джойс (рожд. Мыррей). Джеймс быв майстаршым из десяти ужывшых дітий. Похрестили го Джеймсом Оґастином Джойсом^[2] 5. фебруара 1882. року подля римокатолицькых обычаюв у Церькви сятого Йосифа у районі Теренюр у Дабліні.^[3] Хрестив го реверенд Джон О’Муллой. Батичком и маточков были Філіп и Еллен МакКенн.^[4]

У 1887. рокови отця Джойса узяли на роботу колектором у Даблінськуй корпорації (ныні Даблінська варошська рада). Файта перетягнула ся у варощик Брей за 19 кіломийтрув уд Дабліна. Приблизно у сесь час на Джеймса Джойса напав пес, што ся улляло у страх псув на всьый жывут.^[5]^[6] Май пак у Джойса ся розвив страх грому и бурь, за котрі му забобонна тютка розказовала, ож ото знакы Божого гніва.^[7]^[8]

У 1888. році Джойс пушов у ошколу в єзуітськый інтернат Кланґовз Вуд Коледж коло Клейна, айбо мусів ї лишити у 1891, кой отець булше не муг плотити за школованя.^[9] Дале ун ся учив домай тай куртый час ходив у ошколу О’Коннелл Конґреґації Братув у Христі у Даблінови. Потум отець му ся договорив из єзуітськым сящеником Джоном Конмі, котрый знав файту, обы Джеймс и брат Станіслаус учили ся у даблінськуй єзуітськуй ошколі, Белведер Коледжі задарь^[10] — зачали своє школованя там они у рокови 1893. Джойс ся учив у Белведері пять рокув, и на його інтелектуалноє формованя читаво повливав єзуітськый „план ошколованя“ Ratio Studiorum.

Вызначні роботы

„Даблінці“

„Даблінці“ — тото зберька из 15 оповідок, котрі натуралістично зображувут жывут ірського середнього класа у Дабліні тай коло нього на зачаткови XX. стороча. Першый раз удана у 1914. Творы ся писали, кой ірськый націоналізмус и гляданя націоналної ідентичности были на пікови свойої популарности. Оповідкы ся фокусувут на моментах прозріня у жывотах персонажув. Многі из героюв „Даблінцюв“ пак ся появлявут ги другошорові персонажі у „Юліссесі“. На зачаткови оповідачами ставут діти, а ужек далші оповідкы описувут історії старшых людий; зберька розділена на три часті: дітинство, дорослішаня и зрілый вік.

„Портрет умільця у молодости“

„Портрет умільця у молодости“, уданый у 1916, ото покуртана переробка романа „Герой Стівен“ (Stephen Hero), котрый Джойс лишив писати у 1905. Тото Künstlerroman (нім. „роман за умільця“), такый собі роман за подорослішаня писателя, котрый указує дітинство тай пудросткові рокы протаґонішты Стівена Дедалуса тай його поступовый руст, трансформацію у артистичну самосвідомость. Книга функціонує и як автобіоґрафічный роман, и як біоґрафія придуманого персонажа. У сьому творі Джойс помалы зачинат хосновати технікы, котрі пак дустанут ищи май шырокоє хоснованя у його далшых роботах: потук свідомости, уднушньый монолоґ тай фокус на менталну реалность удну головы персонажа, а не його вонковоє окруженя.

„Угнанці“ тай поезія

Попри ранньый інтерес Джойса д театру, ун удав лиш єдну пєсу, „Угнанці“ (Exiles, 1918). Пєса описує удношіня межи чоловіком и жонов, и фактично выходит из оповідкы „The Dead“, послідньої из зберькы „Даблінці“. Она стала зачатком роботы Джойса над „Юліссесом“, котрого автор зачав приблизно в тот час, кой розробляв сесю пєсу.

Першов повнорозмірнов поетичнов зберьков Джойса стала „Камерна музика“ (Chamber Music, 1907), котра обсягує 36 курті ліричні творы. Другі поетичні його зберькы тото: Gas from a Burner (1912), Pomes Penyeach (1972) тай „Ecce Puer“ (1932).

„Юліссес“

Події „Юліссеса“ ся зачинавут 16. юнія 1904 у 8 годин рана тай кунчавут ся по 2. годині ночи слідувучого дне. Булшина композиції ся удбыват у головах персонажув, котрі ся зображувут через уднушні монолоґы, діалоґы тай солілоквії. Роман ся чинит 18 епізодами, кажджый из котрых описує події приблизно єдної годины тай удкликує ся на єден епізод Гомерової „Одіссеї“, цвіт, науку вадь умілство тай орґан тіла. „Юліссес“ переносит події „Одіссеї“ у Даблін 1904. року, указувучи Одіссея (Уліссеса), Пенелопу тай Телемаха у персонажах Леополда Блума, його жоны Молі Блум тай Стівена Дедалуса. Гумор — у тум числі пародія, сатира тай комедія — хоснувут ся, обы контрастовати їх из їхньыма Гомеровыма прототипами.

„Юліссес“ ото інтроспектива Дабліна 1904. року; Джойс заявляв, ож кідьбы Даблін згубила даяка катастрофа, його бы могли удновити, хоснувучи книгу му як модель. Обы досягнути такого уровня деталізації, ун хосновав свою памнять, споминавучи тото, што чув другых люди споминати. Джойс часто ся вбертав ид „Директорії“ Александра Тома — а точніше єї уданьови за 1904. рук — обы учитовати інформацію за власникув кажджої бывалної ци комерційного будовы тай удержати чим май высоку точность свойих пописув у книзі. Така комбінація калейдоскопічного писаня, приязаности д формалнуй структурі тай призирливость ид деталям учинила „Юліссес“ дуже важным про розвуй модерністської літературы XX. стороча.

„Фіннеґанова комашня“

„Фіннеґанова комашня“ тото експерименталный роман, котрый зводит потук свідомости тай літературну алузію у абсолут. Джойс трансформує традиційні представленя за сужет и розвуй персонажув через бавку слув, што позволят читати книгу нелинійно. Булшина бавкы слув уходит из того, ож робота написана чудным и обскурным анґліцькым языком, головно через сложні многоуровньові каламбуры тай портманто. Сесь пудход похожый на май компліковану верзію поемы „Jabberwocky“ Луіса Керролла. Асоціативна природа языка, ухоснованого у книзі, привела д інтерпретації сужета як сна.

Метафізичность Джордана Бруна, котрого Джойс читав у молодости, має важну роль у „Фіннеґановуй комашни“, давучи основу про взайимодію ідентичностий персонажув. Циклічный позур на історію Джамбатісты Віка — у котрум цивілізація встає из попелу хаоса, проходит фазы теократії, аристократії, демократії, а пак паде назад у хаос — компонує книгу, на што вказувут такой зачаток и конець книгы: „Фіннеґанова комашня“ ся зачинат из слув: „riverrun, past Eve and Adam's, from swerve of shore to bend of bay, brings us by a commodius vicus of recirculation back to Howth Castle and Environs“ — а кунчат ся словами: „A way a lone a last a loved a long the“. То єсть книга ся кунчат зачатком речіня и зачинат ся кунцьом того такой речіня, давучи наративови характер єдного ґіґантського цикла.

Бібліоґрафія

Романы

Стівен Дедалус

Stephen Hero (написаный у 1904–06, посмертноє уданя Jonathan Cape, 1944 (обн. 1956 тай 1963); попередник A Portrait of the Artist as a Young Man, дописаный, айбо всокоченый фраґментом)
A Portrait of the Artist as a Young Man (B. W. Huebsch, 1916, управ. 1964)
Ulysses (Shakespeare and Company, 1922)

Фіннеґан

Finn's Hotel (написаный у 1923, посмертноє уданя Ithys Press, 2013; гаданый попередник Finnegans Wake)
Finnegans Wake (Faber & Faber, 1939, удновлено Penguin Classics, 2012)

Оповідкы

Dubliners (Grant Richards Ltd., 1914)
The Cat and the Devil (написано у 1936, посмертноє уданя Faber & Faber, 1965)
The Cats of Copenhagen (написано у 1936, посмертноє уданя Ithys Press, 2012)

Поезія

Chamber Music (Elkin Mathews, 1907)
Giacomo Joyce (написано у 1907, посмертноє уданя Faber & Faber, 1968)
Pomes Penyeach (Shakespeare and Company, 1927)
Collected Poems (Black Sun Press, 1936; обсягує Chamber Music, Pomes Penyeach тай другі удані сперед тым роботы)

Пєса

Exiles (Grant Richards Ltd., 1918)

Уданый посмертно нонфікшен

The Critical Writings of James Joyce (ред. Ellsworth Mason, Richard Ellmann, 1959)
Letters of James Joyce Vol. 1 (ред. Stuart Gilbert, 1957)
Letters of James Joyce Vol. 2 (ред. Richard Ellmann, 1966)
Letters of James Joyce Vol. 3 (ред. Richard Ellmann, 1966)
Selected Letters of James Joyce (ред. Richard Ellmann, 1975)
Collected Epiphanies of James Joyce: A Critical Edition (ред. Angus McFadzean, Morris Beja, Sangam Macduff, 2024)

Ґалерія

Джойс у Цуріху, прибл. 1918
„Даблінці“ (Dubliners, 1914)

Література

Beach, Sylvia (1959) (по анґліцькы). Shakespeare and Company. Shakespeare and Company. OCLC 1036948998. https://archive.org/details/shakespearecompa00beac/.
Bowker, Gordon (2012) (по анґліцькы). James Joyce: A New Biography. Farrar, Straus and Giroux. ISBN 978-0-374-17872-7. OCLC 802264865. https://archive.org/details/jamesjoycenewbio0000bowk.
Costello, Peter (1992) (по анґліцькы). James Joyce: The Years of Growth. Roberts Rineheart. ISBN 1-879373-30-0. OCLC 856717658. https://archive.org/details/jamesjoyceyearso0000cost_l4b7.
Ellmann, Richard (1977) (по анґліцькы). The Consciousness of Joyce. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-502898-0. OCLC 1028560217. https://archive.org/details/consciousnessofj00ellm.
Ellmann, Richard (1982) (по анґліцькы). James Joyce. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-503103-4. OCLC 82514111. https://archive.org/details/jamesjoyce0000ellm_n2o5.
Joyce, Stanislaus (1958) (по анґліцькы). My Brother’s Keeper: James Joyce’s Early Years. Viking Press. OCLC 1036750861. https://archive.org/details/mybrotherskeeper00joyc/.
Spielberg, Peter (1964), „Take a shaggy dog by the tale“ (по анґліцькы), James Joyce Quarterly (1 (3)): 42–44, https://www.jstor.org/stable/25486441

Референції

↑ Bowker 2012, p. 19.
↑ Джойса назвали Оґастином на честь його дідика по отцьовуй линії, айбо тото имня при рожденьови неправилно записали ги Оґаста (Augusta). — Ellmann 1982, p. 21.
↑ Имня Елоізіус (на честь його сятого покровителя) ун дустав уже май пак, у 1891. рокови бігом свої конфірмації.
↑ Bowker 2012, p. 19; Ellmann 1982, p. 23.
↑ Beach 1959, p. 37; Joyce 1958, p. 4.
↑ Годно быти, ож його страх перед псами быв переувеличеный. — Spielberg 1964, pp. 42–44.
↑ Bowker 2012, p. 25; Costello 1992, pp. 63–64.
↑ Подля слув ірландського умільця Артура Павера, котрого Джойс пораз возив уєдно из свойими дітьми на шпаціры, єден раз Джеймс Джойс уповів шоферови вертати домув, кой ся нагле зачала буря. Кой Павер го зазвідав: „Зашто ся так бойиш грому? Пак твої діти на нього ся не творят.“ — Джойс удповів: „Юй, не є у них реліґії.“ — Ellmann 1982, pp. 513–514: Vignette cited from Power, Arthur (n.d.). From an Old Waterford House. London. p. 71.
↑ Ellmann 1982, pp. 27, 32, 34.
↑ Ellmann 1982, p. 35.

[1] Bowker 2012, p. 19.

[2] Джойса назвали Оґастином на честь його дідика по отцьовуй линії, айбо тото имня при рожденьови неправилно записали ги Оґаста (Augusta). — Ellmann 1982, p. 21.

[3] Имня Елоізіус (на честь його сятого покровителя) ун дустав уже май пак, у 1891. рокови бігом свої конфірмації.

[4] Bowker 2012, p. 19; Ellmann 1982, p. 23.

[5] Beach 1959, p. 37; Joyce 1958, p. 4.

[6] Годно быти, ож його страх перед псами быв переувеличеный. — Spielberg 1964, pp. 42–44.

[7] Bowker 2012, p. 25; Costello 1992, pp. 63–64.

[8] Подля слув ірландського умільця Артура Павера, котрого Джойс пораз возив уєдно из свойими дітьми на шпаціры, єден раз Джеймс Джойс уповів шоферови вертати домув, кой ся нагле зачала буря. Кой Павер го зазвідав: „Зашто ся так бойиш грому? Пак твої діти на нього ся не творят.“ — Джойс удповів: „Юй, не є у них реліґії.“ — Ellmann 1982, pp. 513–514: Vignette cited from Power, Arthur (n.d.). From an Old Waterford House. London. p. 71.

[9] Ellmann 1982, pp. 27, 32, 34.

[10] Ellmann 1982, p. 35.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]