Михал Гиряк
Михал Гиряк (27. новембер 1933, Пыхнѣ, округ Снина, Чехословакия — 23. марец 2007, Пряшов, Словакия) — научник, педагог, збератель и студователь фолклора Русинов Словакии.
|
Михал Гиряк | |
|---|---|
| |
| Уроджѣня | 27. новембер 1933 Пыхнѣ, окр. Снина, Чехословацка република |
| Умертя | 23. марец 2007 (73 рокы) Пряшов, Словакия |
| Занятя | педагог, научник, фолклориста |
| Язык творох | руськый, украинскый |
| Народность | Русин |
| Родом | з Пряшовщины |
| Горожанство | словацке |
| Едукация | доктор филозофии |
| Жанры | фолклористика, етнография |
| VIAF:84309063; NLKR/NLC:jx20041111010; GKG:/g/11bbxn2gxb; ЕСУ:29471;
| |
Биография
едітоватиРодив ся в селянской родинѣ. Абсолвовав русску гимназию в Гуменном (1944–1952) и филологию на Высшой педагогичной школѣ в (1952–1957). В роках по украинизации быв редактором часопису Дружно вперед (1957–1960), выдаваного Культурным Союзом Українських Трудящих Словаччини (КСУТ). Неодовго лишать редакторску роботу и занимать ся етнографиов и фолклористиков на постдипломных студиях при универзитѣ Яна Амоса Коменского в Братиславѣ (1960–1963). Одтогды зараблять на живот як научный працовник универзиты Павла Йозефа Шафарика в Пряшовѣ (1960–1971) въедно з Миколом Мушинком). Ту робить и яко педагог: читать лекции з фолклористикы (1960–1998). Року 1965 здобывать ступень кандидата наук на Народописном институтѣ Словацкой академии наук и докторат из филозофии на Карловой универзитѣ в Празѣ.
Научна робота и публикации
едітоватиМ. Гиряк выдав семитомну зберьку Українські народні казки Східної Словаччини (1965–1979) и стилистичну анализу того обсяжного фолклорного материала (1983). Опублікував цирка 350 рецензий, статей, научных ознаймѣнь. Опубликовав серию статей о народных казкарях Выходной Словакии (О. Демян, А. Кимак, И. Станко, С. Полянскый и др.), розвѣдку о Ф. Лазорикови и Ю. Костюкови.
По нѣжной револуции М. Гиряк уже мог отворено говорити, же Русины суть окремым народом и мрѣяв, же даколи годен буде выдати зобраны ним казкы в оригиналѣ, а не так, як мусѣв в добѣ украинизации.[1]. В роках 1993–2000 в русинском тыжденнику Народны Новинкы опубликовав енциклопедичного типа описы 160 валалов Пряшовского края.
Окремыма выданями выйшли:
- Українські народні казки Східної Словаччини (1965–1979, 7 томы);
- З глибини віків (антологія, 1967)[2];
- Гора до неба. Українські народні казки Східної Словаччини (Ужгород, 1968)[3];
- Бібліографія фольклору Пряшівщини 1945–1969 (1970)[4]
- Фольклористичні намагання українців Східної Словаччини за післявоєнний період (1973);
- Вступні формули українських народних казок Східної Словаччини (1976);
- Чарівні стежки (зберька авторскых казок, 1979);
- Народна проза Стащинської долини (1979).
- Пісні Ю. Колинчака (1982);
- Дзвони не втихають (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 1, 1982);
- Шляхами віків (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 2, 1985);
- Голос Кичар (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 3, 1986);
- Народні пісні села Орябина (1986)[5];
- Поетика українських народних ліричних пісень Східної Словаччини (1989)[6];
- Співанкы Анны Мацібобовой (1993);
Сповнив ся сон Михала Гиряка
едітоватиКарпаторусинскый науковый центер в ЗША выдав двоязычну зберьку "In the Seventy-Seventh Kingdom": Carpatho-Rusyn Folktales — "В сїмдесятій семій країні": Карпаторусиньскы приповідкы — Hardcover – 2015, by Mikhal Hiryak (Author), Patricia A. Krafcik (Translator), русинську часть потовмачив Штефан Сухый.
Жерела
едітовати- Федір Ковач. Гиряк Михайло // Ковач, Федір (упор.). Краєзнавчий словник русинів-українців / Пряшівщина. Союз Русинів-Українців Словацької Республіки. Пряшів, 1999. С. 85.
- Paul Robert Magocsi. Hyriak, Mykhailo // Magocsi, Paul Robert and Pop, Ivan (eds.). Encyclopedia of Rusyn History and Culture. University of Toronto Press. Toronto – Buffalo – London. 2002. P. 202.
- Петро Медвідь. Сімдесята сема країна в Пряшові. // Podkarpatska Rus, Časopis Společnosti přatel Podkarpatské Rusi. 3/2016, s. 13.
- Микола Мушинка. Умер Михайло Гиряк. // InfoРусин, інформачный місячник Русинів Словеньска. 2007, ч. 4. С. 5.
Одказы
едітоватиРеференции
едітовати- ↑ Петро Медвідь. Сімдесята сема країна в Пряшові. // Podkarpatska Rus, Časopis Společnosti přatel Podkarpatské Rusi. 3/2016, s. 13.
- ↑ Антология обсягуе 300 спѣванкы, 13 одклятя, описы обрядов, 370 пословицѣ, 150 гаданкы, 40 казкы, легенды и переказы.
- ↑ Гиряк М. Гора до неба. Українські народні казки Східної Словаччини Ужгород: Карпати, 1968. — 136 с
- ↑ Бібліографія фольклору Пряшівщини, 1945–1969 / уклав Михайло Гиряк. — Пряшів: Видав ЦК КСУТ, 1970. — 58 с.
- ↑ Народні пісні села Орябини / упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., післямова та примітки Михайла Гиряка. — Пряшів, 1986. — 249 с., іл. : ноти.
- ↑ Гиряк М. Поетика українських народних ліричних пісень Східної Словаччини / Михайло Гиряк . — Братислава; Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво: Відділ української літератури, 1989 . — 326 с.