Выходнофризькый язык

Вы́ходнофризькый язы́к — єден из ґерманськых языкӯв. Выходнофризькый язык на ныні почти умер, на ню̄м на ныні говорить порядка 2000 людий у Німицьку.

Выходнофризькый язык
Є єдным из	язык
Є пудкласов	фризька мова
Писемство	латинка

Історія

Древнёвыходнофризькый

Условна область хоснованя древнёвыходнофризького языка. Челленыв лініёв указана границя миже емськым и везерськым діалектами.

Уже у древнёфризькый період ріка Лауерс у днишньых Нидерландах оаховала ся границёв миже діалектами фризького языка. На ныні древнёфризькый язык изнамшй по письменным жрідлам 1200 — 1550 рокӯв. До того часу примерно от 500 года известно лишь несколько источников, таких как рунические надписи или отдельные слова в юридических документах, таких как Фризская правда Карла Великого. Но даже в этом законе проводится различие между областями по обеим сторонам Лауэрса. Это различие будет впоследствии отражено в диалектах.

«Дефризифікація»

Дас миже 1400 и 1550 роками фризькый літературный язык быв уітесненый нидерландськым вадь нижнёнімицькым літературным языком во всю̄в Фрисландії мижн Влі и Везером, ото значить ож и ид западу, так и ид выходу уд Лауерса. Сись переходный процес ид выходу уд Лауерса у фризькӯв научнӯв літературі обычно называвуть «дефризифікаціёв». Єднак позад свої фризоцентричности сись термін часто пудвергає ся критиці, и вмісто нёго выбирать ся такый термін, ге «онімечованя». Єднак ид западу уд Лауерса фризькый народный язык обставався у значителнӯв степени незатронутым сим процесом.

У фризькых Оммеландах процес «дефризифікації» просліжує ся дуже рано, ужек у первӯв четверти XV стороча туй на нижнёнімицькӯм языкови, миже инного, были написані консервативны у языковӯм смыслови правові тексты. Єднак днись тяжко поняти, як прошов уход уд древнёфризького языка и перехӯд на нижнёнімицькый язык. Зачасту фризькый язык перемежав ся из нижнёнімицькым вплоть до посліднёй треті XV стороча, даколи до XVI стороча. Тым не меншек, ни єден діалект Оммеландӯв не проекзістовав до нововыходнофризького періода. Скоро по зтраті фризького языка фризы Оммеландӯв так само зтратили и свою фризькую идентичность у ході образованя провінції Ґрёнінґен.

Нововыходнофризькый

Період нововыходнофризького наступив ужек товды, кой старый язык став чим-ись у роді изъятка. Бӯлш ранні даны хоснованя выходнофризького языка (уддільні слова и ґрупы слӯв, особенно у мікротопонімах) у всьых районах Выходной Фрисландії мож найти у 3-томнӯм зборникови выходнофризскых документӯв, изданнӯм Е. Фрідлендером и Г. Мёлманном у 1447 році. У 1568 році у Геппенсови умер Міннерт Фокен, послідньый пастор у Еверландови, проповідовавшый на фризькӯм; у Упгантови у 1632 году Имел Аґена написав фризькую свадебну поему; у Гарлинґерландови у 1691 році инокрайинный пастор Йоганнес Кадовіус Мӯллер описав у Memoriale linguae Frisicae у словарях и текстовых примірах ищи екзістовавшый там, но ужек находившыйся пуд силным нижнёнімицькым вплывом фризькый язык. У земли Вурстен ид выходу уд Везера список слӯв містного выходнофризького діалекта быв записаный у 1688 пастором Л. Вестінґом.

У 1700 році выходнофризькым, майжек, владіли леш немногі пожилі люди у северо-выходнӯв части Взходнофризького полуострова, особенно у Гарлінґерландови. И по ту сторону Везера у дост силно изоловннӯм Вурстенови містный діалект из 1720 рока бӯлше не передавався слідующому поколіню. Ид 1800 рокови фризькый язык пропав натӯлько давно, што ужек пару дисятьроч по тому лінґвіст Ґенріх Ґеорґ Ерентраут у Еверландови даже не змӯг уже найти осознаня того, што колись туй говорили на фризькӯм языкови.

Изъятком были леш дві олденбурзькі общины Затерланд и Ванґероґе, у котрых были ищи живі выходнофризькі діалекты. Ванґероґе ге обособленный олденбурзькый острӯв у Севернӯм морю и Затерланд ге тяжкодоступный острӯв у болотистӯв містности сохранили свӯй язык позад уєдинености. Штормовы приливы, тым не меншек, рішили судьбу ванґероґського діалекта у 1854 році. По великым ламкам на острові векшына жытелю̄в острова переселилися у Фарель и не вернулися потӯм при новӯм заселеню острова. Послідньый фриз, владівший ванґероґськым діалектом, умер к 1950 у (поселеня Ной-Ванґероґе). Въедно из ним иппен умерла вся ґрупа везерськых фризькых діалектӯв. Такым образом, днись леш затерландськый фризькый остав ся живым.

Днишня ситуація

Днись на выходнофризькӯм языкови говорять дас 2000 человік, и леш у Затерландови. У бывшых фризоязычных областях мож ищи часто найти фризькоє наслідя у именах и фаміліях, а иппен у ґеоґрафіческых наименованях.