Вандальске кралёвство

Вандальске кралёвство (лат. Regnum Vandalum), або тыж Кралёвство вандалів тай аланів (лат. Regnum Vandalorum et Alanorum), Картаґеньске кралёвство — держава котра была основана ґерманськым народом вандалув пӯд владов Гайзеріка. Штат находив ся в Сїверный Африцї та Середоземно морї, істновав зо 435 по 534 гӱд нашой ери.

У 429 роковы нашой ери вандалы, чіселностю близько 80 000 особ, перепливли на лодëх з Іспанії ид Сївернуй Африци. Вни ся просунули на востӱк і завоёвали прибережні реґіоны сучасних Марокко, Алжіру та Тунису. Во роковы 435 Римска имперія, котра тогды управила Сївернов Африков, позволила вандалам всалашити ся у провінціях Нумідії та Мавританії, а кой стало ясно, ож римскі войська не можуть перемочи войсько вандалув. У 439 роци вандали поновили свуй наступ на восток и повoëвали Картаґен, майважный варош Сїверной Африкы. Товды новородженоє кралëвство завоëвало римскі острова Маëрка, Сіцілія, Сардінія і Корсика в западнум Середоземноморї. У 460-х роках римляне зачали дві невдалі воєнні експедиції морём, обы повалити вандалув тай вернути Сїверну Африку. Завоёваня вандаламы Африки стало ударом для зослаблой Западной Римской Имперії, опреж того, ож Сїверна Африка была векшиновым жерелом дохода і постачальником зерна (переважно пшениці) дїля города Рима.

Неникаючи на тото, же вандалы в основнум знатні тым, што они рабовали Рим у 455 роковы тай преслїдовали нікейских хрістіян на хосен аріаньского хрістіанства, вандалы такоже были покровителями науки. Великі будовляні проєкти и дале продовжали ся, школи процвітали, а Сїверна Африка сприяла многим майбулшым неолоґам и натуралістам позднëй латиноязычной Западной Римской Имперії.

Вандалске кралëвство докус занепало 534 года, оно было звоëване Велізаріëм у Вандалскуй войні та влученоє до составы Выходной Римской имперії (вадь по инакшем Візантії). Всокотавші вандали, або асимілëвали ся з корінным африканьскым людом, або были розсіяні по візантійских територіëх.